2012/06/29

КакаБека :)

 Передивлявся інформаційну брошурку по місцевих онтарійських парках і знайшов незаперечний доказ присутності наших людей з давніх давен. :)


 Досить відомий і мальовничий водоспад, до речі. Але розміщений він трошки далекувато від кордону із Штатами і тому, мабуть, не такий популярний, хоча, за свої розміри і красу отримав неофіційну назву "Північна Ніагара". :)

Прикольна фішка

 Взагалі, не дивлячись на загальний високий рівень благоустрою, Канада рідко радує якимись хитроумними високотехнологічними видумками. Ніхто особливо не хоче, як в нас кажуть, "крутитись" і народ в розслабоні роблять як простіше, як принято протягом десятиліть.
 Аж раптом, на днях, я був здивований цікавим сервісом. Подав я в онлайні заявку на видачу мені крутої кредитної картки в контору, яка хоч і потужна в смислі кредитних карток, але працює майже виключно завдяки онлайн-сервісу. Тобто, фізичних відділень-офісів для прийому клієнтів взагалі майже нема. Ну і вони мені на другий же день телефонують і повідомляють, що судячи з усіх параметрів я нібито непоганий хлопець, але чомусь згідно всесильної Бази Даних в мене кредитна історія розпочалась лише близько року тому назад. Сказано це було з таким тоном і смисловим навантаженням, з якими в фільмах, зазвичай, викривають замаскованих представників позаземної цивілізації. Я звичайно підтвердив, що я "інопланетянин" і прилетів в Канаду лише рік тому, отже і кредитна історія ще недовга. 

2012/06/25

Настрій - Канада

 На днях ми з Наталкою пішли підвечір прогулятись, а заодно і купити фруктів-овочів в китайському магазинчику неподалік. Ну і, по дорозі назад, спокусилися заскочити в турецьку кафешку - взяли собі по шаурмі з овочами на винос, я їх називаю замотанки (ориг. Pita Wrap). Так, шаурма тут не має тієї печальної репутації, як в Києві, а досить смачна, поживна і недорога штука. Ну і присіли ми біля парку на лавочку ту шаурму закльоцати, але так як накрапав дощик, то з лавочки ми перемістились під невеличке деревце поряд, щоб на потилицю дуже не капало.
 Аж тут біля нашого п'ятачка призупинився здвоєний велосипед - батько із сином років 8. Ну і щось вони там між собою розбирались, аж коли в сутінках батя побачив нас тихо жуючих, то відразу ж і каже(переклад з англійської мій, вільний) сину : 

2012/06/21

Про футбол

 Хоч у нас тут Північна Америка і присутні всі ці незрозумілі крікети, бейсболи, керлінги, гольф в великих кількостях, а футбол - це взагалі не футбол, а соккер, але я був здивований наскільки все-таки тут активно підтримується наше Євро-2012. В барах трансляція, на вулицях афіші, на машинах прапорці різних європейських країн-учасників, а в понеділок, після обіду, навіть застрелили італійського мафіозі.
 Ну і навіть я сам, по українських мірках взагалі не вболівальник, але по місцевих дуже так навіть нічого. Принаймні я вивішав в себе на запасному моніторі таблицю турніра і начальство боялось заходити в наш кубік в години, коли грала Україна. :) До речі, зі мною в кубіку ще ж сидь і француз, який спочатку від футболу морозився, але й він потім загорівся, особливо в день, коли ми грали із Францією. Ми з ним тоді цілий день перекидались колкими зауваженнями стосовно гри і команд. Після гри, однак, кололо більше в мою сторону :)
 Іншими словами, при тому що до споглядання футболу я відношусь в цілому прохолодно, але цього разу я пошкодував, що не мав нагоди стати в один ряд із нашими вболівальниками і підтримати нашу збірну:

 А ще я граю в аматорському футбольному турнірі з командою, яка сформувалась в нас роботі і після п'яти чи шести ігр, які ми з перемінним успіхом, продули вчора, нарешті, виграли з тим самим "українським" рахунком 2:1! Україна, ми з вами!

2012/06/12

Обложили. Автодилема.

 Підкинули мені тут місцеві капіталісти задачку, яка стала темою моїх дум останні тижня півтори. Справа в тому, що вже скоро рік, як я купив автомобіль і підходить час оновлювати страховку. Про цю дату, звичайно, пам'ятаю не тільки я, але і страхова агенція. Тому вони радісно прислали мені лист з повідомленням, що мені напружуватись не треба і вони автоматично мені продовжать страховий договір і навіть без проблем продовжать знімати потрібну їм суму з моєї картки. До цієї радісної події прикладався ще й листок з графіком оплат в якому ненароком виявилось, що щомісячна сума стала більшою всього-то десь на $40. А була $230. Тобто майже 20% тиць-гриць. Нічого собі так інфляція, навіть для українського рівня великувата, а для стабільної Канади мусить виглядати як катастрофа.

2012/06/08

Дочекався :)

 Я от пам'ятаю часи, коли на центральних вулицях Києва хот-доги коштували, здається по 1.50грн, потім було 1.80, потім дуже швидко 3.00, 5.00 і т.д. Потім вони уже були близько десятки і вже в той час я зажрався розумів, що вони зовсім несмачні і халтурні, особливо за таку ціну. Не подумайте, що я їв їх часто, навіть не раз на півроку, дуже рідко, але ж ціна завжди була виставлена і я відмічав в умі куди котиться цей світ. :) 

 І от сьогодні я, раптом, відмітив, що я дожив до того часу, коли хот-доги знов коштують 2.50 і 3.00... Так написано на табличках у вуличних продавців... правда там ще є значок $. Зате вони дійсно смачні, з товстючими сосисками і можна собі самому накласти скільки хочеш всяких добавок - кілька видів соління, цибулька, капустка, а гірчиця і кетчуп - літрами. 

 Все-одно я їх не часто їм хоча іноді і мелькає думка - наїжся вже, нарешті, бо скоро знов будуть по десять!!! І таки будуть...

2012/06/06

Галопом по Quebec.

 Все, сьогодні я вже точно зрозумів, що сісти і з толком і розстановкою розписати решту подорожі не вийде. Та і смачні деталі вже почали забуватись. Тому, в терміновому порядку, викладаю решту фоток і постараюсь їх прокоментувати :)
 Ще, забігаючи наперед, мушу сказати, що Квебекська частина подорожі, тобто місто Квебек і околиці, нам сподобались навіть більше ніж сам Монреаль. Отже, моя порада, якщо хтось збирається в ці краї здалеку-здалеку і запланував лише Монреаль - спробуйте таки накинути ще день-два і заскочте до міста Квебек. Відстань-то невелика - якихось 250км від Монреаля, а вражень отримаєте.

2012/06/01

Je me souviens. Частина 2.

 Перша частина закінчилась на тому, як ми пішли обідати в відомий монреальський ресторанчик Schwartz's. Таке закінчення дозволило не лише зацікавити до прочитання наступної частини, а й мені самому почати із смачненького.
 Як я вже і казав, кафешка та виявилась настільки популярною, що перед тим як дірватись до столу треба було відстояти чималеньку чергу і в цій черзі вже декого трошки ковбасило :)