Наталка сиділа-сиділа і не витримала - вирішила розповісти, що і їй наболіло за цей місяць на чужині. До Вашої уваги її лист:
Розваги емігранта в перший місяць
Талантом з написання “оповідань”, як сказала моя мама, коли я відправила їй посилання на блог Сергія, не наділена, та хочу поділитися з усіма, що ми не тільки паримося з того приводу, як по-скоріше влаштуватися в незнайомій для нас країні, а іноді маємо нагоду насолодитися доступними для нас розвагами.
Усі розваги стають доступними, коли з’являються колеса (це я про машину, якої так не вистачає) та люди, які готові скласти компанію.
Ми любимо суші (ця любов від мене), а ще танцювати латиноамериканські танці (моє захоплення і тільки моє – «українські мужики не танцюють» :).
Вливатися в канадське суспільство ми почали з відвідання японського ресторану по системі платиш 20 баксів за одного і їси поки пузо не лопне. В кого штани, доведеться розстебнути ґудзик, я ж зробила хитріше, одягнувши сукенку, яка просто тягнеться :) Смію відмітити, що якість продуктів висока і все дуже смачне і свіже.
На щастя, мала змогу відвідати в Києві чи не всі заклади, що пропонують японські страви, тому є з чим порівнювати. А про те, що в Києві в такій необмеженій кількості ніколи собі не дозволяли, мова взагалі не йде. Пропоную глянути на кілька фото, які говорять, як на мене, самі за себе:
Тепер кілька слів про мою пристрасть до латиноамериканських танців, яка прийшла до мене років 5 тому, відвідавши один з київських клубів. Навчившись швиденько танцювати сальсу, меренге, баччату, важко ж було моєму Сергієві втримати мене щонеділі, коли дзвонила Свєтуха і пропонувала на пару годинок відволіктись :))) Чотири тижні без танців і нарешті успіх, благо було кому нас туди відвезти. Хто добре знає мого Сергія, той сильно здивується, що він піддався і пішов в клуб, та що не зробиш для близької людини :)
І ось ми в місці, де прихильники танців насолоджуються музикою та самим танцем, забувши про всі можливі негаразди чи неприємності. Тим часом Сергій та наш новий товариш Ентоні, сховавшись за самим дальнім столиком, насолоджуються, примруживши очі, пивком :) А я танцюю і танцюю без зупину. На відміну від київської латиноамериканської тусовки, тутешні відвідувачі більш привітніші і рідше зустрінеш парубків, які «не можуть скласти собі ціни», бо вивчили кілька па :)
Диско-клуб "Літаючий пес":
Розваги емігранта в перший місяць
Талантом з написання “оповідань”, як сказала моя мама, коли я відправила їй посилання на блог Сергія, не наділена, та хочу поділитися з усіма, що ми не тільки паримося з того приводу, як по-скоріше влаштуватися в незнайомій для нас країні, а іноді маємо нагоду насолодитися доступними для нас розвагами.
Усі розваги стають доступними, коли з’являються колеса (це я про машину, якої так не вистачає) та люди, які готові скласти компанію.
Ми любимо суші (ця любов від мене), а ще танцювати латиноамериканські танці (моє захоплення і тільки моє – «українські мужики не танцюють» :).
Вливатися в канадське суспільство ми почали з відвідання японського ресторану по системі платиш 20 баксів за одного і їси поки пузо не лопне. В кого штани, доведеться розстебнути ґудзик, я ж зробила хитріше, одягнувши сукенку, яка просто тягнеться :) Смію відмітити, що якість продуктів висока і все дуже смачне і свіже.
На щастя, мала змогу відвідати в Києві чи не всі заклади, що пропонують японські страви, тому є з чим порівнювати. А про те, що в Києві в такій необмеженій кількості ніколи собі не дозволяли, мова взагалі не йде. Пропоную глянути на кілька фото, які говорять, як на мене, самі за себе:
Тепер кілька слів про мою пристрасть до латиноамериканських танців, яка прийшла до мене років 5 тому, відвідавши один з київських клубів. Навчившись швиденько танцювати сальсу, меренге, баччату, важко ж було моєму Сергієві втримати мене щонеділі, коли дзвонила Свєтуха і пропонувала на пару годинок відволіктись :))) Чотири тижні без танців і нарешті успіх, благо було кому нас туди відвезти. Хто добре знає мого Сергія, той сильно здивується, що він піддався і пішов в клуб, та що не зробиш для близької людини :)
І ось ми в місці, де прихильники танців насолоджуються музикою та самим танцем, забувши про всі можливі негаразди чи неприємності. Тим часом Сергій та наш новий товариш Ентоні, сховавшись за самим дальнім столиком, насолоджуються, примруживши очі, пивком :) А я танцюю і танцюю без зупину. На відміну від київської латиноамериканської тусовки, тутешні відвідувачі більш привітніші і рідше зустрінеш парубків, які «не можуть скласти собі ціни», бо вивчили кілька па :)
Диско-клуб "Літаючий пес":
5 коментарів:
Доброї пори доби, панове!
Так що у вас там з роботою? Ще не знайшли?
І Вам доброго дня!
Шановний пане Назарій, повірте, як хоч хтось із нас знайде роботу, то тут буде написаний пост із заголовком величезними буквами - "РОБОТА! РОБОТА! РОБОТА!" :)
Робота не волк, в ліс не убіжить )
А це мені здалось що небагато народу в клубі ? )
Кстаті да - Натаху з почином ! ))
...літературної карєри ))
Народу достатньо, але площа досить велика :)
Від Натахи дякую (вона вже запишалась тут :) )
Дописати коментар