2011/11/30

Тренінги по буржуйськи

 Я зараз приймав участь в триденному тренінгу під назвою "Бут Кемп" - це такий не дуже типовий для  українця процес, який організовується двічі на рік для всіх новонайнятих робітників і присвячений більш активному і тісному входженню в колектив, розумінню духу компанії і т.д. Звичайно, було би неправдою сказати, що це у всіх канадських компаніях тут проводиться, але в цілому це близько їх північноамериканському духу. Також, приїхало чоловік 20  з наших штатівських офісів - це також внесло свої поправки в клімат.
 Мені ж дуже незвично і важко. По-перше це цілий день якихось лекцій, документів, фактів і малозрозумілих жартів. Звичайно ж ніякої знижки на моє іммігрантське знання мови ніхто не робив, а тому все залежало від загального типажу кожного з лекторів. Скажу чесно, деяких я взагалі не розумів на 50%, особливо тих, що намагались бути оригінальними і час від часу примушували реготати всю аудиторію.

Хочу поділитись деякими речами, які мені запам'ятались під час цього тренінгу.

2011/11/26

No. No. No. No. ... Yes!

 No. No. No. No. ... Yes! - саме так описується північноамериканський процес пошуку роботи в одній розумній книжці під назвою Якого кольору твій парашут? Книжка таки дійсно непогана і в ній не тільки розповідається про те, як ефективно шукати роботу в умовах північноамериканського ринку праці, але ще і розтолковує по поличках як шукачу жити весь  цей час, як не впадати в паніку, депресію і тому подібні негативні настрої. І це дуже важливий аспект, бо шукати роботу тут можна і півроку, і рік, і більше. А буржуйське суспільство зав'язане на баблі, - маєш бабло - живеш добре, не маєш бабла - переживаєш. От тому-то в американських фільмах ми іноді бачили епізоди, що народ при втраті роботи викидався з вікна, або принаймні втрачав все - в нього відразу чомусь забирали будинок, відбирали автомобіль і т.д. Ланцюжок робота-гроші-добробут тут дуже і дуже міцний.
 Так до чого це я все веду? А до того, що Наталка, нарешті, знайшла роботу, таку, яку шукала і на хорошу позицію! Так, вона, нарешті, почула те саме "YES!" від одного із роботодавців - відомого канадського банку. Все прокрутилось, майже як завжди, швидко і неочікувано. Ось ще лише на початку цього тижня в усі боки розлітались її резюме і супровідні листи, а в наступний понеділок вона вже має перший робочий день в офісі.
 Вона дуже рада. І я дуже радий за неї. І справа навіть не в тому, що вона почне заробляти якусь копійчину, а втому, що вона тепер теж вливається в рух, що її перестануть мучити моральні сумніви про тотальну профнепридатність і всякого такого роду фігня, яка, повірте, прудко лізе в голову кожному джобхантеру, скільки б розумних книжок про це він не прочитав.

 Особливих подробиць поки що відкривати не буду. Думаю, скоро, Наталка сама розповість її перші враження про нову роботу і цікаві деталі. А я її розповідь тут постараюсь опублікувати.

На роботі і взагалі

 Де той чувак, який місяць назад жалівся на відсутність роботи на роботі? А тут цей чувак, але тепер вже жалітися зовсім нема на що - роботи навалило по самі вуха, вже не просто є що робити, а доводиться відкладати пріоритетні задачі, щоб виконувати більш пріоритетні. Це почалось десь два тижні тому, а зараз, перед закінченням випробувального строку - я взагалі стараюсь побільше всього робити.
  До речі, два тижні тому в нас на роботі було змагання, - яка команда виправить більше багів (помилок в системі) і наша команда стала однією з переможців (хоч сам я до того процесу ще не дуже доклав користі). Як переможцям, нам видали $300 (на всіх 5 чоловік, а не на кожного) і півдня п'ятниці вихідного, щоб ми могли провести якось час в колективі. Сьогодні ми ті гроші витратили. Довго думали як саме це зробити - були пропозиції починаючи від просто їх проїдати в обід, закінчуючи тим, щоб провести час якось більш активно. Зупинились на тому, щоб піти в якийсь мегагламурний японський ресторан і щось там схряцати. Сам я не дуже люблю надмірні ритуали над їжею, тому я був радий, коли виявилось, що той ресторан працює тільки вечорами і вдень ми туди не потрапимо. Зрештою, об'єднались із ще одною командою-переможцем і пішли на боулінг. Я не супергравець в боулінг, але хоч якийсь рух замість просиджувати зад за столом. :)

2011/11/24

Як воно буває

 А в нас вчора звільнили хлопчину-китайця з сусідньої команди девелоперів. Просто, швидко і безжалісно... Хоча наскільки безжалісно я не в курсі, але швидко - прийшов вранці на роботу, а йому тиц і все. Побачивши, що мене ця подія схвилювала, один із співробітників (він російськомовний) спробував заспокоїти мене і пояснив, що чувак нічого не хотів робити, був ненадійним членом команди, а натомість в груди себе сильно п'ятами бив. Мене це і заспокоїло і не дуже. Заспокоїло, бо по свідченнях виходить, що він був трошки неадекватний в контакті з іншими... Не дуже, бо я з ним пару раз перетинався по роботі і ніби нічого аж такого паршивого непомітив. :(
 Крім того, він був не на випробувальному строці вже, хоч і не старожилом ще. Це теж мене і схвилювало і не дуже. Схвилювало, бо виходить що розслаблятись не можна навіть після випробувального строку. Не дуже, бо принаймні я тепер про це знаю, попереджений - значить озброєний. :)

2011/11/22

Про красу заморську


Мужик в магазине засмотрелся на блондинку с пышной грудью,
пока жена рассматривала платье.
Жена спокойно поворачивается к мужу:          
- Ну что, Сеня, стоила она тех проблем,         
которые у тебя сейчас будут?                       

 Пам'ятається, коли я тільки нагрянув на цей континент, я неодноразово намагався висловитись про вигляд і стиль одягу канадців а, зокрема і особливо, стосовно стану на ринку місцевих красунь. Відгуки мої були скептично-іронічні, що і не дивно, враховуючи фундаментально різний підхід до зовнішнього вигляду і поведінки на людях. Зараз моя думка вже сильно змінилась, а око призвичаїлось. Нижче опишу свої чисто суб'єктивні враження, без претензій на коректність чи особливу достовірність.

2011/11/17

Я укола не боюсь

 Була сьогодні та пресловута прививка від грипу (flu shot). Нічого такого екстраординарного - заповнив формочку з відповідями YES/NO, навпроти якихось незрозумілих запитань. Досвід перегляду великої кількості заплутаного програмного коду безпомилково підказав мені, що якщо хочу отримати прививочку, то треба всі відповіді позначити як "NO".
  Я ж все очікував тих обіцяних обов'язкових післяпрививочних 15 хвилин відпочинку. Але ж після уколу, замість того, щоб запропонувати мені розкладушечку чи щось таке, в післяобідній-то час, медсестра безцеремонно повідомила, що я мушу посидіти отам на стільці, або, якщо я поспішаю, щоб підписав форму про відмову від чогось там. Отакої... Форму підписувати не захотів, хто їх знає що там за прививки в них тут. Ситуацію скрасив той факт, що біля стільців було розкладене печивце і соки.
 Прививка, до речі, якась реально забориста була. Я в ті перші хвилини прямо відчував як вірус намагається освоїти важливі частини мого організму і часом то шуміло в лівому вусі, то пищало в правому. Але нічого, кажись зараз вже відпустило, лише рука в місці укола трошки поболює.

2011/11/16

В здоровому тілі здоровий дух!

   Побачив товстуна - задумайся.                                                         
Побачив товстуна в дзеркалі - задумуватись пізно, треба діяти.

 Хочете вірте, а хочете ні, я таки трошки поправився. Ненабагато і не вперше, тому винити місцеву їжу, думаю, не варто. Напевне всьому виною все той же сидячий спосіб життя, схильність поїсти смачненького і солоденького, а ще й вік додає свої кілограмчики. Коротше, побачив я в дзеркалі пузаня і вирішив записатись в так званий фітнес-клюб, або по простому - спортзал.

2011/11/13

Мий-до-дир-ство

 Прання - це наш канадський біль. В цій країні таки дійсно є публічні пральні, які ми бачили лише в кіно, де рядами стоять автоматичні пральні машинки і кинувши в них копієчку можна скористатись чудом техніки. Згоден, тут ці автоматичні пралки відносно високої якості з'явились, мабуть, ще тоді, коли в нас основними засобами було замочування, виварювання в виварці на кухні і тертя бруском господарського мила по ребристій дошці. Були в нас в Союзі, правда і напівавтоматичні пральні машинки, але чомусь вони не були дуже поширеними... мабуть, через невисоку ефективність чи через напів-автоматичність. 
 Зате, починаючи з ранніх років 21-го століття, в Україну таки прийшло поняття буржуйських, повністю автоматичних пралок, які до того були іще й економічними до води і пральних засобів, а ефективність, якщо вірити рекламним гаслам, неймовірно зростала з кожною новою моделлю. Завдяки конкуренції і зниженню ціни, дуже швидко кожен українець зміг собі дозволити таку персональну пралку в кожній хаті. А канадці (американці, мабуть, також) в той час вже зосередились на чомусь більш важливому і публічні пралки так і залишились популярними, а головною якісною властивістю пралки стало те, наскільки багато шмаття туди можна запхати за один раз. Звичайно, в приватних будинках практично кожен господар має собі свою машинку, таку як хоче, але, боюсь, то не через примхливість до її якості, а через відсутність поблизу публічної. В більшості ж рентовочних багатоповерхових будинків пральні машини взагалі суворо заборонені через "недостатню пропускну можливість системи водовідведення будівлі". Слава! Слава радянським архітекторам і будівельникам, які ще в першій половині минулого століття, будуючи "сталінки", а потім "хрущовки" і т.д., передбачили можливу наявність автоматичних пралок. :)
  Сьогодні в нас був день прання і я хочу розповісти(і показати) про нашу пральну кімнату, розміщену в підвалі будинку.

2011/11/09

Автоконтингент

Коли я лише приїхав в Канаду, то мені весь час кидались в очі (і муляли) північноамериканські дизайни ніби-то знайомих марок авто, а на днях я себе зловив на тому, що я не можу сходу згадати дизайни європейських моделей. З зусиллям відновив в голові обриси абсолютно відсутніх тут французів (Renault, Peugeot) і ніяк не міг згадати  український аналог місцевих Toyota Corolla десятирічної старості, яких тут на дорозі як саранчі... мабуть Daewoo...

З цікавості перерахував автомобілі, які стоять на моїй вуличці, по дорозі від метро (300м).


2011/11/08

Мовне міжнаціональне питання

 Багато всього говориться про те як важко з англійською і т.д. А що ж відбувається з рідними мовами тих, хто тут живе достатньо довгий час? Волею-неволею (willy-nilly - прикольне слово) більшість іммігрантів першого покоління кучкуються і спілкуються із своїми ж земляками - китайці з китайцями, індуси з індусами, українці з українцями та росіянами. Відповідно, в спілкуванні все-таки використовується рідна мова і прямо-таки видно з яким полегшенням людина переходить на свою мову, як розслабляються м'язи обличчя :)
 Ну, про друге покоління мови нема - діти аж бігом починають тріщати англійською, не відвадиш. Зустрічав, однак і таких, що вже самі народились тут, але, будучи батьками третього покоління, все ще завзято оберігають батьківську мову і культуру, а також пильно слідкують, щоб і їх діти не втратили тих знань.
  Проте, найбільше мене вражають ті, хто приїхавши в Канаду в зрілому віці і проживши тут 5-10 років вже не намагаються говорити "домашньою", а все більше англійською. В мене якраз є кілька чудових прикладів на цю тему. Один взагалі не заговорить російською, просто не причисляючи себе (цураючись?) вже до вихідної культури. Інший говорить в основному англійською, але його можна відносно легко підштовхнути до розмови російською. Третій же, навпаки, при першій же можливості переходить на соковиту, добряче приправлену нецензурними слівцями і хитрими оборотами.

  Що стосується мене, то я все ще надаю перевагу спілкуванню українською, або російською. Подивитись фільм - це розслабон, а подивитись фільм українською - прямо свято якесь :) Проте, як мені і передрікали, постійне оточення англійської на роботі потихеньку робить свою справу. Мозок починає перебудовуватись і певні стандартні фрази вже іноді вилітають, а потім вже я дивуюсь, як це я зумів таке сказати. Граматичних помилок при цьому не дуже менше стало, але також помічаю, що по мірі звільнення мозку, якому тепер не треба думати над простими речами, він починає потрохи витягувати звідкись нові слова і забуті правила. Все-одно цього недостатньо і в в мене в планах все-таки якось підійти до цього академічно.

2011/11/07

Холодає

 Цьогорічна торонтівська осінь досі старається залишити по собі гарні враження - тримається відносно суха погода, дерева досі досить пристойно одягнуті, а трава взагалі зеленіє, як ні в чому не бувало.
 Похолодання, однак, нікуди не дінеш - ночами сягає нуля і, навіть, пару разів вже були мінуси. Вранці, коли виходиш на роботу, вже буває помітний пар від дихання. Тим часом і починає вирізнятись міжнаціональність. Дехто вже й місяць назад почав одягати теплі рукавиці і труситись в ватних куртяках, ну а справжні канадоси знай собі ходять в футболках і тапках на босу ногу. :)

 По торгових центрах вже починається напруженість, пов'язана із введенням передріздвяних знижок і хаотичними скупками перед новим сезоном. Народу в магазинах явно побільшало, як побільшало і вивісок на вітринах із багатообіцяючими гаслами про мегарозпродажі.
До речі, пройшла інформація, що остання п'ятниця листопада - т.з. "чорна п'ятниця", славиться своїми розпродажами комп'ютерної електроніки... Мені ніби нічого не потрібно, але треба подумати. :)

2011/11/04

Цукерочка - Hyundai Veloster 2012

 Розумію, що пост трошки не в тему, але так мені сподобався новий Хюндай Veloster. Взагалі, починаючи з нової версії Сонати, вони випускають таку прикольну, як на мене, лінійку з класним і специфічним дизайном.


 Правда і погоджуватись із тим, що ця марка  все ще в секторі бюджетних авто теж уже не можна. І, думаю, вони і не хочуть цього. Стосовно ж Велостера, то вони його досить прогресивно напакували всякими новшевствами, навіть 7" екранчик в базі. Єдине, що мені не сподобалось, що вони його побудували і позиціонують якось більше в сторону спорт-купе, а краще би зробили трошки вищим і позиціонували в сторону кроссовера по типу Нісан Кашкая, або хоча б Нісан Juke. Ціна від 20 тищ в Канаді. Напакована версія 24 тисячі, плюс всякі накрутки. Коротше, в моїй свідомості йому буде важко конкурувати із Хондами випуску початку 2000-х років за 5-6 тисяч. :)

Іще фішечка - в Велостері задня пасажирська дверка лише одна, зі сторони тротуару і то замаскована. Я не знаю чи вже таке десь робили, але ідея дуже здорова. Ось на фотці показано як це виглядає в дії:

P.S. Подивився на цей пост через день після написання і він мені не сподобався, але ж шкода написаного, тому таки викладу. :) P.P.S. Ще захотілось розвести теревені стосовно формування цін на авто, мабуть таки щось напишу пізніше... ;)

2011/11/02

Анімовані фотки, зацініть

 Сам я, грубо кажучи, не вмію робити гарних фотографій. Тобто натискати на кнопку вмію і люблю, але виходить в основному фігня, згладжена можливостями сучасної фототехніки до рівня пристойності. Зате, в нагороду за це, мені подобається багато фотографій, які зроблені іншими. Бо, за моїми спостереженнями, чим більше людина розбирається в художній і технічній частині, тим більше фотографій піддається нещадній критиці із самих несподіваних кутів. Бідні митці... :)
 Так от, завдяки сучасній фототехніці і, само собою, Інтернету, на просторах розвелось багато фотоблогів - це там де слів небагато, а в основному фотки. Я переглядаю кілька таких із різною степінню задоволення. І от, на одному із них(http://fromme-toyou.tumblr.com/), мені зустрівся прикольний новий тренд фотографічної справи - анімована фотографія. Звичайно, сам принцип анімацій вже дуже старий, але така реалізація і підхід для мене нова і місцями дуже оригінальна, як на мене:

Я дозволив собі скопіпастити пару таких фоточок, їх можна глянути під катом...


2011/11/01

Halloween

 Я досі ще не бачив, щоб так заповзято святкували той нещасний Хелловін. Не дивлячись на те, що він по календарю ніби як в понеділок, але вже в п'ятницю народ ходив в дивних костюмах, а будинки почали прикрашатись декоруватись ще за тижні два до.