2011/09/30

Що я чую

 Сьогодні, їдучи в метро, побачив в когось через плече, в ранковій газеті, фотку Юлі Тимошенко. Про що там писалось розгледіти не встиг, але захотілось щось сказати про політику.
 Я ще і будучи в Україні не дуже відрізнявся політичною активністю і в політичні новини вникав не частіше ніж раз в пару місяців. Однак, в мене складалось враження, що я нічого важливого не пропускав, - як і в мегасерілах типу "Санта Барбара", значущі політичні події останніх півроку часто можна було описати в пару речень... а то і одним словом, взятим з словника нецензурностей.
 Зараз до мене долітає ще менше політичних новин і вони, зазвичай, вже продистильовані людьми, яким можна більш-менш довіряти і які вже до мене повикидали всі зайві слова із статей і закликів. Що ж, не знаю що навіть і сказати про те все... Але, ось недавно, зустрів дуже прикольні слова одного історичного діяча і мені здається вони були би дуже доречні до поточної ситуації:

Когда нацисты пришли за коммунистами, я молчал, я же не был коммунистом.
Потом они пришли за социалистами, я молчал, я же не был социал-демократом.
Потом они пришли за профсоюзными деятелями, я молчал, я же не член профсоюза.
Потом они пришли за евреями, я молчал, я же не был евреем.
Когда они пришли за мной, больше не было никого, кто бы мог протестовать.                                                                                                              Мартин Нимёллер

 Все-таки звідси, в тому дистильованому вигляді і, ніби як, зі сторони, вся та політика виглядає гостріше і якось динамічніше. :)

2011/09/29

На роботу, як на свято :)

 Так уже повелось в сучасному суспільстві, що робота стала не тим, чого людина уникає з чисто природних і зрозумілих мотивів, а навіть навпаки - люди довго вчаться і трудяться, щоб їм дозволили працювати більше. Але Канада - це місце, де дуже потужно можна відчути на власній шкурі кожне слово із відомого гасла, що саме труд зробив з іммігранта мавпи людину. часом настають такі моменти, що хочеться попрацювати аж до свербежу. Я би назвав це явище чортівнею і аномалією, якби не було два пом'якшувальні фактори. По-перше, слава Богу, попрацювати таки дадуть кожному і вдосталь. А по-друге, слава мавпячій натурі, рівень бажання працювати, із хворобливо високого дуже швидко понижується до нормального, а то і може перевалити до відмітки неприйнятної розслабленості... :)


2011/09/22

Commuting

 Я ще коли в Україні вчив англійську, то мені зустрічалось це слово commute, мені тоді пояснили, що в основному воно означає - "періодична поїздка з дому на роботу і назад", часто мається на увазі, що це поїздка з передмістя в місто. Серед українських аналогів, мабуть, найбільш влучним буде слово "добиратись на роботу". Але реально відчув я це слово вже тут, коли, власне, влився в процес цього самого "добирання". 

2011/09/19

Наші люди в Голівуді :)

Поки в мене зріє розповідь про мої перші враження на канадській роботі, скористаюсь паузою, трошки підтягну хвости і здую пил із подій, які не описати ніяк не можна.

Мова піде про одну сімейну парочку... Я би міг сказати що в них обох в одному місці шило, але це би означало що їм не сидиться на місці і вони мотаються "куди не попаді". Але це було би тільки частиною правди, оскільки ті, в кого в тому самому місці шило, мотаються досить хаотично і при цьому всі їх думки в основному тільки з тим некомфортним фактом і пов'язані... а шило, самі розумієте, факт дуже некомфортний так що на інші якісь корисні справи думок вже навряд чи вистачило би. А у них же вистачає і думок, і сил, і таланту на всі інші житейські справи і досягнення. Коротше, стосовно цих індивідуумів я би сказав влучніше, що земля горить в них попід п'ятами, або, якщо вже притримуватись шила, то земля під ними крутиться-вертиться так ніби в неї шило в одному місці. А вони цим продуктивно користуються.


2011/09/08

Ще чуть про резюме

"Активен? Креативен? Легкообучаем?
Стрессоустойчив? Коммуникабелен? Мобилен?
Садись и переписывай свое шаблонное резюме, лузер!"

 
Слово "резюме" для канадського іммігранта буквально з трапу літака (а для багатьох ще й раніше) стає таким же часто вживаним і обов'язковим, як молитва для ревностного християнина. Це по-перше.
 А по-друге, цей смішний анекдот в заголовку хоч і продовжує залишатись смішним, але правдивість змісту втрачає. Тому що підхід до резюме тут зовсім інакший і значно більш шаблонний. Тут сидить рекрут, який часто не сильно розуміється на предметі, але має дошку з квадратною діркою (опис вакансії) і якщо Ваш кубик (читай - шаблонне резюме) в цю дірку гарно пролазить, то далі можна з Вами про щось спілкуватись, а якщо у Вас мегаталановито написане резюме у вигляді шара, піраміди чи, не дай Боже, додекаедра, то швидше за все ваше резюме частіше потраплятиме в топку :)

2011/09/06

Що нас не вбиває, робить нас сильнішими...

Я ж скоро планую ходити на нову роботу і вже зараз починаю потихеньку думати, як же це воно буде. Я взагалі люблю заздалегідь попереживати про речі, які мені слабо підконтрольні. А тут усяких приводів вистачає. 

По-перше, мені треба буде спілкуватися виключно англійською цілий день, а, як показує практика, після години активного спілкування буржуйською мовою в мене починає перегріватися "процесор" і я починаю робити дуууже багато граматичних помилок, іншими словами - чухню молоти. Добре хоча б, що програмістам по роду роботи не треба лепетати цілий день язиком за рідким виключенням всяких нарад. Ну і взагалі - це ж те чого я  хотів - навчитись мови в реальних умовах.


2011/09/02

Осінь настала

 Формально, сьогодні маємо перший день осені - гроза всіх школярів і студентів. Пора дощів і пора підрахунку курчат. 
 Варто трошки затриматись на роботі чи по дорозі заскочити в магазин і додому вже їдеш в відчутних сутінках. На дорогах відчувається значно більша напруженість, здається стало мало не вдвічі більше автомобілів. Тобто, в цілому, все як і вдома :)
 Погодка теж стала значно пасмурнішою, хоча, по суті, більш комфортною.

 Якщо говорити про підрахунок курчат, то мені треба буде їх рахувати все-таки в кінці осені, але поки що можу сказати, що літо мені видалось далеко не курортне. Особливо виділився серпень... я ось підрахував, в мене вийшло, що я протягом серпня мав 67-годинні робочі тижні, що, при 5-денному графіку означає майже 13.5 годин на день. Це типу в 9 ранку прийшов на роботу і в 22:30 пішов додому. Виглядає страшненько, але нічого, жити можна і навіть в чомусь прикольно - своєрідний особистий рекорд. 

 Допрацьовую останні дні на своїй поточній роботі і, якщо на мені надумають зекономити і випхають трошки раніше, то може матиму пару деньків відпочинку. Постараюсь з толком їх провести, тобто виспатись досхочу :)