Непогода

 Думаю всі, навіть і в Україні, чули що в нас на східному узбережжі Америки бушує ураган. В принципі, вони там майже щороку проходять приблизно в цей самий час, різної степені важкості. Втім, людям від того не легше. На островах карибського басейну вже є людські жертви і немало. До нашої місцевості - це діло долітає слабко, а от такі відомі міста США, як Атлантік Сіті, Нью Йорк і т.п. зачіпляє потужно. Народ евакуйовують тисячами, будинки затоплюються і руйнуються, пропадає Інтернет(!)... Хоча, в новинах кажуть, що він вже почав затихати і ніяких неочікуваних сюрпризів ніби не повинно бути. Хіба що прилетять мені на балкон сусідські труселя... :)

Zombie walk

 Поодиничні екземпляри, котрі ще свіжі, а деякі вже добряче підгнивші, почали зустрічатись ще в метро, навіть на іншій гілці, а по мірі наближення до епіцентру ставало все більше зрозуміло, що цього разу зомбяків нахлине дуже багато... :)

 

Автомобільна непостійність

 Завдяки моїй експериментальній, тимчасовій(?) відмові від власного авто, доводиться користуватись різними рентованими автомобілями - якісь беру на пару днів, якісь на деньок, а буває що і на годинку-дві. В моїй автовласницькій біографії і так не було автомобілів, які б протримались довше 2 років, а тут, при такому користуванні, взагалі потік перед очима мелькає. В результаті, поступово притупляється відчуття, коли відносишся до автомобіля як до чогось персонального, а просто користуюсь як засобом пересування - заскочив в пункті А, на скору руку поправив дзеркала, окинув оком основні елементи керування і вперед до пункту Б. :)
 Проте, як і більшість чоловіків, інтерес і захоплення технікою все-таки не полишає свого чільного місця, а тому всі ці автомобілі залишають якісь враження і, щоб не пропало, хочу поділитись цими враженнями.

70 років УПА

 Минулої неділі було Свято Покрови і, заодно, кругла річниця - 70 років УПА. Я знаю, що в Україні, зокрема в Києві і на захід, це свято відмічалось парадом УПІ-вців. Правда, судячи з українських фотографій, до того якимось чином притерлась партія "Свобода", набираючи очки перед скорими виборами.

А ви кажете - Гондурас

 Що би ви там не говорили про Гондурас, а сьогодні по всіх газетах на першій сторінці була новина про те, як вони ввалили з рахунком 8:1 проти Канади на кваліфікаційному матчі в World Cup. Власне, для Канади на цьому чемпіонат закінчився. :)

 Не дивлячись на те, що канадський футбол (по місцевому soccer) ніколи не був на дуже хорошому рівні, але тут футбол досить люблять і багато хто грає, особливо на любительському рівні(видно дається взнаки європейсько-імігрантське коріння населення). Так що такий ганебний виліт переживають дійсно болюче.

Вікно в Америку

 Не пройшло і місяця з моменту, як я отримав візу в штати і от вже випала мені оказія перетнути так суворо захищений кордон "нового світу". Мій сусід, Назар, як виявилось великий знавець і фанат військово-історичної теми. І от, він зібрався їхати на тематизовану виставку-ярмарок The Max Show, яка проходить в Пітсбурзі, штат Пенсільванія. Сам я в історії ні бум-бум, але напросився в супутники, щоб, таким чином, пройти перші процедури проїзду в США, а саме - отримати так-звану форму I94 - папірець, який видають тим, хто заїжджає в штати по візі. Далі, протягом півроку, маючи цей папірець, можна проскакувати кордон зовсім швидко лише показавши його і візу в пашпорті.

На свободу з чистою совістю! :)

 Фуф, настав цей довгожданий день!

 Перше, що я зробив - помив руку до ліктя! Друге, що я зробив - помив руку до ліктя! З милом. І так ще два рази :)

 Як і очікувалось, після зняття гіпсу рука виявилась замученою з виду і незвиклою до маніпуляцій кистю. Фізіолог сказала - знадобиться тиждень акуратних вправ, а далі забуду про все. Решта все ок. Всім пока, я пішов мити руки :)

Спам-фільтр

 В квартирі, яку ми зняли по приїзду в Торонто, до нас 17 років жила бабулька. Ну, я би навіть не сказав, що бабулька, швидше жіночка похилого віку. Досить розгільдяйського настрою особа, бо переселилась вона в квартиру по сусідству - двохбедрумку на цьому ж поверсі, в буквальному змісті - наступні двері. Ми ще довго гадали, навіщо вона переїхала і навіщо їй самій трикімнатна квартира. На перше запитання я придумав найбільш ймовірну відповідь - пенсія дозволяє, то вона вирішила "пошикувати" на старості років, чого б ні? Стосовно другого запитання - мабуть, квартира вимагала ремонту і вона переїхала в іншу, яку для неї підлатали-перефарбували. А цю вже відремонтували для нових жильців.