Трошки новин

О, нарешті сьогодні я відчув, що весна таки є! Ще вранці, не дивлячись на пасмурність, мій імпровізований термометр, у вигляді висунутого на балкон носа, підказав, що зимову куртку таки сьогодні можна залишити вдома. В другій половині дня пройшла потужна злива, а ще через годинку вийшло сонечко і по весінньому швидко все те висушило, а коли я вийшов на автобусну зупинку, то відчув прямо таки дуже-дуже-дуже приємну погоду - повітря тепле, чисте і зволожене недавнім дощем, легенький вітерець приносить аромати трави, яка нарешті почала рости. Скелетоподібні лякаючі кущі вже не потребують уважного розглядування в пошуках ознак життя, а самі прямо вирячились на перехожих здоровенними набубнявілими бруньками...
Коротше, красота... Хочеться вірити, що не дивлячись на невтішні прогнози погоди на найближчі дні, зима вже таки змирилась, що тут їй вже кукіш! :)

Що би ще такого розповісти?..

Поки сидів на роботі, то промайнула думка, що бути безробітним і всім жалітись, що нема роботи таки легше ніж працювати. :) Особливо якщо твій статус на роботі нагадує статус газети, яку вітром приліпило до лобового скла паровоза на повному ходу - теліпаєшся там, але тим не менше тулишся... і розумієш, що заважаєш толку з тебе мало, і думаєш чи то самому тихенько зповзти чи зараз тебе змахнуть двірниками. Але машиніст змахувати кажись не поспішає, або двірники не працюють, або газета приліпилась саме тим боком де машиніста зацікавив заголовок і, в кінці-кінців, по рельсах же їдем, чому б не почитати ту газетку поки не сповзла? :)
Ну це я перебільшую звичайно, насправді я вже дуже багато чого цікавого навчився, так - це важко, але необхідно. З часом, напевне (якщо не надумають таки мене змахнути), включусь вже в продуктивну роботу і тоді стане працювати цікавіше, ініціативніше якось. А ще я сподіваюсь на регулярні грошові винагороди у вигляді заробітної плати - це теж підігріє інтерес. Коротше, буде все гут...

На тім сьогоднішній випуск новин закінчую. До скорих зустрічей! :)

Море, море!

Хтось може колись мріяв жити біля моря, а хтось бере і переселяється до моря! :)

Хтось може не знає, що є на світі така місцина/територія, яка називається Великі Озера, а хтось на цій території живе.

Маленький екскурс. В склад системи Великих Озер входять 5 дуже крупних прісних озер - Верхнє (Superior), Мічіган, Гурон, Ері та Онтаріо. І саме на березі останнього,- Онтаріо, розміщене місто Торонто. Морем це озеро, звичайно, називати неправильно, але іншого берега практично не видно і хвилі величезні. Так що для таких селюків, як я - покатить за море :)

Я вже показував фотки з нашого балкона, де видно "море", але цього разу ми вирішили нарешті сходити до нього самі, тим більше що наш будинок знаходиться від нього приблизно в 2-х кілометрах і більша частина шляху пролягає через той самий ХайПарк.

Далі фоторепортаж.

ХайПарк досить великий по території і місцями він виглядає досить запущено, приблизно як Голосіївський парк в Києві:


На березі озера досить багато лавочок, столиків і т.д.

Пачка документів

Вчора в нас був канадський ювілей - 2 місяці.
І якраз на тому тижні ми отримали один з найважливіших канадських документів - картки постійних резидентів (PR Card). Ця карта, фактично, заміняє резидентам (але ще не громадянам) паспорт, а паспорт тут потрібен для того щоб перетинати кордон Канади. Тобто, тепер уже нам можна покидати територію Канади і нас пустять назад по пред'явдені наших PR Cards. Однак ця карта має строк дії - 5 років. І більше того, для того щоб не втратити статус постійного резидента і, відповідно, щоб можна було отримати потім наступну таку ж картку, треба перебувати на території країни не менше 730 днів в межах кожної такої п'ятирічки (за деякими виключеннями в специфічних випадках).

Крім PR-карток ми нажили за цей час немаленьку пачку документів, що включає - водійські права, номер соціального страхування, банківські договори і кредитки, договори про оренду житла, перфектні канадські резюме і ще всякого по-дрібниці... що напхалося в спеціальну китайську сумку, видану в аеропорту. :)

Серед важливих документів ще залишилась так звана картка здоров'я(Health Card - OHIP). Але ми її не маємо ще просто тому, що вона видається тільки після 3-х місяців перебування в Онтаріо і саме тоді вступає в силу онтарійська програма по захисту здоров'я новоприбульців. А до тих пір передбачливі імігранти купують собі страховку на 3 місяці, бо якщо, недай Боже, треба звертатись за медичною допомогою, то це, без онтарійського покриття, може моментально опустошити фінанси - лише за день перебування хворого в стаціонарі лікарні може обходитись близько $1000, а середньої серйозності звертання до лікаря виливаються в суми починаючи десь від $400.

В будь-якому випадку, бажаю всім не хворіти і бути здоровими як фізично так і ментально, а медичні страховки - най вони собі "згорять" без толку! :)

Торонтівський роботопошук - від слів до справ

Поки ви там фігньою займались ми, з Натахою, тут в Торонто роботу шукали.
Наташка в нас дуже харизматична особа і вона вирішила почати із нетворкінга, тим більше що той нетворкінг до неї липне як банний лист.
Я навіть помітив, що коли ми навіть разом і спілкуємось з якимись іноземцями, то зі мною їм якось нецікаво розмовляти... не тягнуться до мене іноземці... Я досі гадаю - це тому що я англійською розмовляю, як чукчі російською чи тому, що я не блондинКА?
Так чи інакше - доводиться миритись :)

Зате на минулому тижні я мав аж три співбесіди. Першу я навіть не розглядав як можливість по тій причині, що технічні вимоги зовсім з іншого поля програмування,- йшов так, типу заради все того ж нетворкінга. Друга мені виглядала як 99% ймовірний варіант і не тільки тому, що опис вакансії підходив під мою спеціалізацію, але в мене в тій конторі ще й товариш знайшовся, який мене порекомендував з найкращого боку - а це вже більша половина успіху. Третя співбесіда була по телефону і сприймалась просто як практика розмови по телефону - прийшла якось зненацька і, здається, так само зненацька і пішла.

Весь прикол в тому, що все вийшло накавардак. На першій співбесіді мені відразу зробили пропозицію приступати до роботи. Я вже було приготувався до того, щоб в муках вибирати між першою та другою роботу, але на тій другій співбесіді я провалився на всі 100% в технічному плані - добряче відерце холодної води за комірець. :)
Лише третя співбесіда виправдала сподівання... ті які на неї і покладались. :)

Коротше, як ви вже зрозуміли - я з понеділка ходжу на роботу. Я поки що не буду розповідати ніяких деталей про цю роботу, однак... Скажу тільки дві речі, щоб ви особливо не переживали, по-перше - робота по спеціальності(програмістом), а не десь там на будівлі, а по-друге - я заспокоюю себе тим, що я на цій роботі вивчу дещо нове і мені навіть за це трохи заплатять, якихось інших позитивних відгуків в мене поки що не виникає. :)

Я сподіваюсь, ні в кого не виникло враження, що я тут якийсь негатив висловлюю. Спеціально ще розставив смайлики в кінці кожного абзаца. :)

Погодка, однако...

20-те квітня! Я не знаю, нехай тут всі кажуть, що цього року весна нетипова навіть для Канади, але погодка вже конкретно напружує мій теплолюбивий організм :)

В суботу знов трошки посипало сніжком, а вітрюгани такі що аж завиває... Я недавно зловив себе на думці, що якщо в Україні я звик - коли сидиш в хаті і вітер дуже сильний і страшно завиває, то розумієш, що все-одно нічого аж дуже страшного не станеться, бо ніколи не ставалось... Ну, максимум - покладе кукурудзу на полях.
Так от тут якось і не факт... Хто її знає цю мериканську землю, ще спірветься якийсь ураганище чи щось таке і принесе мені в вікно чийсь лежак з балкона сусіднього будинку... :)

А так ми ще ходим в зимових курточках і зовсім не пріємо, особливо вечорами. :-/

Отаке-от:


Це я не хворію, просто виражаю, що думаю про цю погоду :)

Корисне емігрантам і не тільки

Що мене здивувало в Канаді - це розвиненість Інтернет-контенту в державному секторі і некомерційно-інформаційному секторі.
Іншими, простішими, словами в Україні я звик, що якщо якийсь інформаційний сайт не є комерційним, то такий сайт зазвичай слабо наповнюється, інформація на ньому не оновлюється, дизайн і функціонал захудалий і взагалі такого сайту частіше всього не знайдеш. Це стосується усіляких важкодоступних і важкозрозумілих організацій типу ЖЕКи, "Водоканали", ДАІ, МРЕО і т.д. Всі ці організації вже давно забули, що вони були першопочатково задумані не проти людей, а для людей. Та навіть і самі люди забули про це, тому неприступність і зухвалість цих контор і їх працівників вже ні в кого не викликає ніяких протиріч.

В Канаді ці організації на порядок дружелюбніші і сайти в них значно практичніші. Некомерційними їх назвати важко... Хоча, в Канаді, на мій погляд, взагалі важко хоч щось назвати некомерційним, але з іншого боку працюють вони все-таки так, що складається позитивне враження - ніби як для людей. :)

Серед цих організацій я вже виділяв організації, які допомагають орієнтації і адаптації новим іммігрантам. От одна з цих організацій влаштовувала прикольні семінари, на яких вони намагались зібрати воєдино і представити в максимально зручному і корисному вигляді найкориснішу інформацію для новоприбульців і їм подібним. Для цього вони збирали фокус-групи, відгуки яких допомагали зробити правильні акценти, вірно впорядкувати все і т.д. В результаті цих семінарів на світ має народитись підручник і Веб-сайт. Але поки вони готуються, вони розсилають підбірку дуже корисних посилань на всі випадки життя.
Я вирішив поділитись списком із тими, кому це може бути корисним:

https://sites.google.com/site/greatssd/Home/ontario-useful-links

Коли я намагався збирати інфо про Канаду і місцеві сервіси, то більше покладався на інформацію із рук форумчан, очевидців і т.д. Але виявляється, що цілком можна користуватись всіма цими благодійними/державними/волонтерськими сайтами і цілком довіряти інформації, яка там вказана. Але не забувайте - довіряй але перевіряй! :)

Цікаві досліди... :)

Я вже десь згадував, що по водійських правах легкової категорії тут, в Онтаріо, можна водити автівки з максимально дозволеною масою до 11 тон, на відміну від українського обмеження в 3.5 тони.

І в зв’язку з тим, що канадці дуже легкі на підйом - кругом практикується оренда вантажівок різного калібру. От і мені, як досвідченому водію, випала нагода допомогти в переїзді товаришу, провести через пів міста таку собі вантажівочку, напхану нечисленним крамом. Прикольно, тільки ці шниряючі легковички дратують трошки і велосипедисти дістають :)

Тверді знання, м'яке застосування

Я тут часто жаліюсь на канадські реалії, на те, що поки що не маю роботи і т.д. Недавно помітив, що дехто думає, що я тут сильно страждаю і мучуся, намагаються допомогти хто чим може... Звичайно, я дуже вдячний і від допомоги відмовлятись негоже, але мушу відмітити, що враження про мій негативний настрій швидше хибне. Просто в мене зараз проблем інших немає, крім як Канада у розрізі її дослідження і пошуку роботи. А так як, не дивлячись ні на що, у цієї країни вистачає зачіпок за які її можна було би покритикувати, а ще більше зачіпок, на яких новоспечений іммігрант може повиснути догори дриґом, то і виходить отак...

Сьогодні хочу поділитись виключно своїми враженнями про те, як тут іммігрантів "лікують", формують і кидають в піч, щоб на виході отримати стандартизованого члена суспільства. Враження ці можуть виглядати комусь (навіть мені, після того як їх викласти і на них подивитись збоку) викривленими, комусь перебільшеними, але враження такі є :)

Так от, як тільки емігрант прибуває в Канаду, він автоматично перетворюється на іммігранта і цьому новоприбульцю тут інтенсивно починають допомагати. Для цього тут існує кілька спеціальних організацій, які фінансуються урядом і ці організації в абсолютно безкоштовному порядку допомагають вивчити англійську мову, розібратися в місцевих порядках, скласти резюме, підказати як шукати роботу та навіть можна на шару користуватись комп'ютерами, принтерами і т.д.

Ми з Наталкою в одну з таких організацій направились майже в перший день прибуття і провели там відносно немало часу на кількох семінарах і усіляких уроках. По тих людях, що я там бачив, туди приходять дві категорії людей - ті хто лише іммігрував і почав своє дослідження з навчання і ті, кого валандало по країні кілька місяців, чи навіть кілька років, в них щось не вийшло, і тепер вони таки вирішили розібратись що до чого.
На перший погляд, здається що туди приходять лише невдахи, яким більше нічого не залишається, як ходити на семінари, запитувати про допомогу. Зараз я думаю, що це не так. Є, звичайно, люди, які справились з новим середовищем без допомоги подібних агенцій і успішно в цьому середовищі адаптувались. Але значно більше таких, які кинулись, тикнулись, багато в чому не розібрались і нічим особливо хорошим це для них не закінчилось. Деякі з них потім приходять на ті самі семінари.

Чому ж учать на семінарах? В принципі учать багатьом дуже корисним речам - які треба зробити документи, куди йти у різних випадках, як шукати роботу, як продовжити навчання, або перевчитись на нову професію, але під усім цим особисто мені проглядається приблизно таке кодування - "Щиро вітаємо Вас у Канаді! Все що у Вас було до Канади - це добре, але неправильно. Для того щоб було правильно робіть отак, отак і тільки отак. І тоді буде Вам добре." Трошки лякаюче, але, з іншого боку, - це мабуть єдиний шанс для суспільства з ТАКОЮ КІЛЬКІСТЮ іммігрантів, хоч трошки зберегти свою первинну структуру. І така строга підгонка під правила має місце не лише в цих організаціях - саме суспільство дуже сильно заточене для того, щоб в нього зміг нормально влитись тільки гарно заточений елемент. Непідготовлені ювеліром елементи валандаються по периферії основного потоку і зрештою також приймають необхідну форму, різниця лише в тому, що ця заточка більш груба і відповідно і комірка цьому елементу дається менш комфортна.
Знов-таки, хочу наголосити, що це трошки загострене бачення, призначене для того, щоб можна було розгледіти суть процесу. Більше того, це моє особисте бачення... Більше того - це моє бачення на даний момент і через деякий час воно може змінитись дуже сильно. :)

Повернемося до наших баранів - які важливі речі я тут взнав і взяв на озброєння. Не буду перераховувати всі, але основні - канадці дуже сильно розрізняють технічні/професіональні якості(technical skills) і особистісні/соціальні властивості(soft skills) людини. При цьому я, навіть згадуючи тут про них, першими в черзі поставив технічні... тому що в нас прийнято вважати їх головними. Канадці ж ставлять їх в зворотному порядку. Наголошую - ці "soft skills" тут грають НАДЗВИЧАЙНО важливу роль. Звідси витікають всі їхні відомі нюанси - всюдимісні посмішечки, надмірна коректність в спілкуванні, всебічний нетворкінг і т.д. А в результаті - це стосується, в першу чергу, процесу прийняття на роботу. І саме в цьому полягає проблема з тим самим, відомим всім іммігрантам, "канадським досвідом" без якого свіжому новоприбульцю важко влаштуватись. Фішка не в тому, що попрацювавши в канадській конторі Ви отримуєте якісь унікальні знання чи професійні навики, яких не можна було отримати в Україні чи деінде. Фішка в тому, що якщо Ви попрацювали в канадській конторі інші роботодавці вже сприймають вас як обтесаного і підготовленого елемента. І вони вже не бояться взяти цей елемент і пристосувати до комірки всередині своєї фірмочки.

Ну, знов вийшло забагато нудних букв в моєму пості. Але на закінчення хочу порадити всім, хто вже приїхав в Канаду, або думає про еміграцію в Канаду, послухати/подивитись лекції одного прикольного дядька, який нібито розібрався в механізмах, які допомагають чи заважають, новим членам суспільства адаптуватись до всього цього. Дядька звати Ліонель Ларош(Lionel Laroche), сам він француз і він в Кнаді читає прикольні лекці по проблемах адаптації, спілкування і розуміння.

Записи не дуже якісні і часом відстає звук від відео, але в цілому ДУЖЕ і ДУЖЕ влучно, просто запасіться терпінням і дивіться.

Лекції в Кітченері-Ватерлоо

Ще лекції на трошки іншу тему

Ще не справжня, але весна

Скористались невеличким проміжком між різними справами і заскочили в той-таки Хай Парк. Далі просто кілька фоток для тих, хто забув як гуляти по парку :)

У когось перед будинком вже почали висовуватись квіточки (підсніжники?):

Просто собі...

Там дехто з України обзивається термінами, які описують людину, що має проблеми з гігієною під час базових туалетних процедур, по простому - засранцем, за те що рідко даю про себе знати. :)
Ок, постараюсь виправитись трошки і буду писати не дуже змістовні новини.

По-перше, мушу пожалітись. Я вже один раз порівнював перебування тут з відпусткою, але то було в плані фінансів. Так от, в плані часу - та сама фігня. Я коли їду в якусь відпустку на тиждень чи на два, то набираю з собою книжок стопку, фільмів оберемок і ще й планую виспатись досхочу. Частіше всього не виходить толком ні одне, ні друге, ні третє... За виключенням одного разу, коли ми з Іваном попали в "резервацію" в Львівській області - там виспались так, що аж поприпухали. :) Ага, так от тут ніби і на роботу не ходжу і ніби нічого такого особливого, а час кудись дівається і в основному якось непомітно для організму. Так що не лише написати на блог щось не встигаю, а навіть якісь тут зовсім невідкладні справи доводиться в стопку відкладати.

Ми таки зняли квартирку

На сьогодні вже можна стверджувати, що ми зняли квартиру. В принципі ми про це знали вже пару тижнів, але так як остаточно договір про оренду ще не був підписаний, то я особливо не розповідав і ми уникали вказувати ту адресу в якихось документах, на всяк випадок.
До цього ми більше місяця жили у наших друзів в Кітченері-Ватерлоо і були в значній мірі прикриті від купи побутових проблем і витрат. В гостях ми намагались вести себе тихенько і не напружувати нікого, але все-одно я уявляю, що таки добрячою занозою ми були, бо це завжди якісь, навіть дрібні, але незручності, коли хтось чужий ходить по Вашій хаті.

Я вже розповідав, що ми їздили до Торонто шукати квартиру, але не вдавався в деталі.
Загалом, пошук першої квартири для новоспеченого іммігранта - це конкретне випробовування на міцність. Я тут викладу чисто свої суб'єктивні роздуми і враження про цей процес.
По-перше, тут в Канаді(Онтаріо) оренда житла досить строго контролюється законом. Багато положень, які захищають орендатора, але в той же час і обов'язків накладається немало. Ну і звичайно, якщо Ви перший раз знімаєте житло, то Вам мало що відомо про всі нюанси. А менеджери, які здають житло, не завжди строго слідують букві закону і в контрактах прописують так, як їм зручніше. А так як контракт зазвичай підписується відразу на рік, то можна досить неприємно попасти. Одне із положень закону, що навіть, якщо Ваш контракт закінчився і далі Ви живете на помісячній основі, то перед тим як виселитись необхідно попередити квартировласника щонайменше за 60 днів до виселення. З моменту попередження квартировласник починає активно шукати заміну, хто буде жити в цій квартирі далі. Відповідно, якщо житло хороше і ціна гарна, то воно досить швидко здається комусь, хто готовий заселитись через 2-3 місяці. Відповідно, якщо прибігає імігрант, якому житло потрібне, умовно-кажучи, на завтра, то це таке житло, яке по якійсь причині застоялось, або просто повезло. :)