Ми таки зняли квартирку

На сьогодні вже можна стверджувати, що ми зняли квартиру. В принципі ми про це знали вже пару тижнів, але так як остаточно договір про оренду ще не був підписаний, то я особливо не розповідав і ми уникали вказувати ту адресу в якихось документах, на всяк випадок.
До цього ми більше місяця жили у наших друзів в Кітченері-Ватерлоо і були в значній мірі прикриті від купи побутових проблем і витрат. В гостях ми намагались вести себе тихенько і не напружувати нікого, але все-одно я уявляю, що таки добрячою занозою ми були, бо це завжди якісь, навіть дрібні, але незручності, коли хтось чужий ходить по Вашій хаті.

Я вже розповідав, що ми їздили до Торонто шукати квартиру, але не вдавався в деталі.
Загалом, пошук першої квартири для новоспеченого іммігранта - це конкретне випробовування на міцність. Я тут викладу чисто свої суб'єктивні роздуми і враження про цей процес.
По-перше, тут в Канаді(Онтаріо) оренда житла досить строго контролюється законом. Багато положень, які захищають орендатора, але в той же час і обов'язків накладається немало. Ну і звичайно, якщо Ви перший раз знімаєте житло, то Вам мало що відомо про всі нюанси. А менеджери, які здають житло, не завжди строго слідують букві закону і в контрактах прописують так, як їм зручніше. А так як контракт зазвичай підписується відразу на рік, то можна досить неприємно попасти. Одне із положень закону, що навіть, якщо Ваш контракт закінчився і далі Ви живете на помісячній основі, то перед тим як виселитись необхідно попередити квартировласника щонайменше за 60 днів до виселення. З моменту попередження квартировласник починає активно шукати заміну, хто буде жити в цій квартирі далі. Відповідно, якщо житло хороше і ціна гарна, то воно досить швидко здається комусь, хто готовий заселитись через 2-3 місяці. Відповідно, якщо прибігає імігрант, якому житло потрібне, умовно-кажучи, на завтра, то це таке житло, яке по якійсь причині застоялось, або просто повезло. :)





По-друге, згідно тих же таки законів, які захищають орендатора, власник житла не може виселити його просто так і швидко. Це певна процедура, з подачею в суд і т.д. Тому квартировласники бояться недобросовісних орендаторів, які не будуть платити. А новоспечений безробітний іммігрант - це саме такий ненадійний елемент, від якого ніби можна очікувати чорт знає чого. Перше, що Вас питають - чи є у Вас робота. Якщо відповідь негативна, то починають кривити обличчям і придумувати всякі фішки, як би тебе так захомутати, щоб не було собі збитку і ризику. Серед "хомутаючих засобів" числяться - додаткові оплачені наперед гроші (так звані депозити, в розмірі 1-3 додатково оплачених місяців проживання), довідка з банку в якій має бути якась солідна сума наявної готівки (35-40 тисяч часто буде достатнім аргументом), або так званий Гарантор (в Україні відмий під назвою Поручитель), який має бути надійним соціальним елементом і, фактично, бере на себе фінансову відповідальність за твою оплату житла. Перший засіб вважається незаконним, другий сумнівним, а третій не завжди доступний, оскільки просити когось підставити свою шию не завжди коректно. Але так як менеджер розуміє, що житло Вам потрібне і виходу у Вас особливого нема, то поводить себе досить жорстко і часто йому простіше просто відмовити.

Ми з Наталкою, відразу вподобали собі район "Хай Парк". Хай Парк - це один з досить відомих і великих парків в Торонто, який дав назву району поблизу цього парку. Район цей вважається досить "білим" і більше того, тут історично багато українців, поляків, росіян і т.д.
Крім того, вздовж Хай Парку, по вулиці Блур (Bloor St) проходить лінія метро, одна із станцій якого (Keele Station) знаходиться приблизно в 350 метрах від нашого будинку. Це досить зручно, особливо для тих, у кого нема автомобіля.



Коротше, ми дуже довго тинялись між тими будинками в районі Хай Парку і було досить тяжко зробити вибір - в одних місцях були кращі житлові умови (чистіше і акуратніше), в інших кращі ціни, в третіх більш прийнятні умови для затвердження нових жильців. А так як ми під час пошуку жили ще в Ватерлоо, то кожна поїздка в Торонто нам виливалась у відчутну суму і витрачений день часу. В результаті, ми опинились в ситуації, коли нам треба було або прийняти якесь рішення тут і зараз, або продовжувати епопею на невизначений час. На той момент в нас якраз залишилось два варіанта житла - один більш акуратний і чистий будинок, простора однокімнатна квартира-студія(Bachelor), але слабоадекватна менеджер будинку, яка вимагала з нас 2 депозитних місяці(додатково, крім стандартних першого та останніх місяців), а другий будинок більш простенький/запущений, але двокімнатна квартира(1-Bedroom) по тій же ціні і менеджер була досить поступлива, хоч і запросила таки додатковий 1 місячний депозит.

Так чи інакше, вибір впав на другий варіант і ми підписались на двокімнатну квартирку на 12-му поверсі. Ціна всього-то $900 в при цьому вода і електроенергія вже включені в квартплату. До речі, електроенергія тут чомусь називається hydro, спочатку це трохи збивало з пантелику, при розмові з менеджерами. Також в будинку є підземний паркінг за додаткову оплату - $75.
Трошки фоток:

Нашвидкоруч фотка всередині квартири:


Панорамка:


Отут видно шматочок парку і далі, оте море, - це озеро Онтаріо :)


Це наш двір:


Це вид в іншу сторону від озера, десь приблизно там сідає сонце:


Після заселення ми мали другу хвилю мороки в Канаді - треба було зробити дуже багато покупок для облаштування житла. Торба з баблом знов розв'язалась. :)
Вже купили в магазині IKEA ліжко, стіл і штори. В Wall-Mart набрали інших побутових штук - кухонний крам, всякі штуки по хазяйству. В принципі - це найнеобхідніші речі на перший час - решту будемо підтягувати по мірі появи якихось знижок, щось може візьмемо б/у-шне.
IKEA тут - це спасіння для іммігрантів, бо тут можна купити досить дешеві меблі (відносно канадських цін, звичайно) і при цьому є досить хороший вибір. І досить прикольна система покупки - спочатку ходите по виставковій залі, придивляєтесь до меблів, затим переписуєте артикульний номер товару і місце, де він знаходиться на складі. Коли всі речі вибрані, беремо тачку і їдемо на склад, щоб самому(!) знайти там коробки і завантажити їх на тачку. При цьому, наприклад, наше ліжко потребує зібрати три окремих коробки/запчастини, які треба зібрати в різних місцях. Далі з цією тачкою їдете на касу, оплачуєте і вже за касами є опція - передати придбане майно в службу доставки. І кругом стоять таблички, що наголошують - "Якщо раптом Ви привезете додому товар і Вам щось не сподобається, чи Ви просто передумали, то IKEA без проблем все забере назад". Іншими словами - "купуйте-купуйте, не особливо задумуйтесь". :)