Вже дуже давно була в мене мрія трошки зблизитися з таким чудернацьким місцевим явищем, як веселі торонтуйські білки. :) Все-таки, повинен сказати, що в Україні для дітей білка завжди була позитивним персонажем ще з добукварного віку. А зустрічається ця тваринка в нас рідко. Принаймні там де жив я побачити білку це була яка не яка, а подія. Тут же ними хоч пруд-пруди, лише вони іншого кольору - чорні і сірі.
І от, коли я нарешті знайшов якусь роботу і заробив трошки грошенят, я купив горіхів і ми з Натахою пішли годувати цих хвостатих.
Та перший такий похід виявився не дуже успішним... Не тому що нам нічого не вдалося, а тому що в парку ми набрели на спортивний майданчик, де підлітки грали в бусурманську гру - бейсбол. Для нас це виглядало настільки пафосно, що ми залишились дивитись на гру. Правда нічого осбливо не зрозуміли в тій грі, але хоча б відмітились:
Зате іншим разом пригода з білками таки вдалась.
Починалось все дуже невинно - ми протягували горішки, а білочки соромились їх брати, не підходили ближче ніж на метр:
Але таки брали і потішно гризли:
Чим немало нас радували:
Ну що може бути радісніше ніж примусити потворку просити лакомство? ;)
Але видно і серед білок є свої "Робіни Гуди" і задираки, які не просять, а беруть. І він прийшов до нас. Зустрічайте! :)))
гг-ги, а от ще смішне відео про білок знайшов:
і ще :)
3 коментарі:
надо было еще раз для видео уговорить Наташу его за хвост потрогать:))
Действительно очень активная белка вам попалась. Может она с местного цирка сбежала :)))
Ну да, при всьому тому, що білки мені дуже подобаються я пам'ятаю, що це гризуни і вони можуть бути розносчиками чогось там і самі можуть бути трошки скаженими. Тому в принципі - смішно але стрьомно і за хвіст краще було все-таки не хапати.
Дописати коментар