М'яса давай! :)

 Повезли нас місцеві, бувалі земляки-українці, на таємну точку, де можна купити м'ясо з перших рук - у фермерів, тобто. Основні переваги - певна гарантія якості (типу органік :) ) і свіжості, хороша ціна. З недоліків - туди треба їхати за 120км, треба брати відразу багато м'яса (цілу свиню). А ще ж ціла свиня - це не просто там філе, куплене в супермаркеті, а там і ребра і ратиці, і навіть п'ятачок. :)

Під катом коротка ілюстрована розповідь про те, як це було.

Їхали ми на південь, в сторону містечка Port Dover, яке знаходиться на березі одного із Великих Озер - Ері. Дорога проходила через численні маленькі селища, в яких далеко не всі будиночки можна назвати шикарними, але стоять вони на таких ділянках землі, що торонтівським маєткам, закутим в чіткі рамки драйвеїв та бек'ярдів, і не снилася така розкіш. 

 Погодка видалась гарна, а весна принесла з собою і весняні клопоти для тих, хто живе на землі і для тих, хто з землі годується. Тому, навіть пролітаючи по шосе було видно, що люди висипали на свої ділянки і пораються. Я коли по таких місцях їду мені хочеться от зараз все кинути і їхати в село, фермерствувати. Щоб тракторець був і пару корів, якісь там кури, а на полі врожай і з тривогою слідкуєш за прогнозом погоди, щоб не було якого урагану чи засухи, а коли дощовий циклон, то не скошувати траву на сіно. Фігня звичайно... вони тяжко дуже живуть, мені з моїми офісними повадками і не снилось. :-/

 Що мені вже не вперше кидається в очі, що в них якось майже нема так-званих нічийних місць, пустирців. От же здавалось би, всього навсього якесь роздоріжжя, при дорозі якісь поля, схожі на колгоспні, якийсь стоїть рекламний щит, найближча хатка ген-ген десь за півкілометра, аж ні - хтось біля того роздоріжжя метушиться, підкошують бур'яни при дорозі, щось згрібають, наводять порядок... І ще от алкоголь... Їдеш по такому селу, вздовж дороги йдуть якісь типові роботяги - одяг прямо-кажучи нехлюйський, пика може бути і неголена, в руці звично теліпається пляшка, часом відпиває з неї. Під'їжджаєш ближче - Кока-Кола. Ну добре, не дієтична, а сама найшкідливіша - червона класика. :)

 Отак от, буквально в полі, стоїть і наше місце призначення - магазин-склад м'ясопродуктів.

 Там є і звичайний прилавок, м'ясо хороше, розфасоване і на вагу. Але і ціни там звичайні, а ми приїхали за цінами гуртовими. Тож нас завели в холодильні кімнати де на гаках висять туші. Там де бички висять, вже з обдертими шкурами, там видовище взагалі стрьомне. А свині висять з шкурою, - вже обсмалені, вимиті, біленькі та голенькі. Може не дуже правильна в мене асоціація виникла, але мені чомусь в голову вскочило - нудистський пляж. :)))

Як ми вибрали свинку, а вони тут не дуже великі - 70-90 кілограмів, то її при нас бригада м'ясників і розробляє. Все запитують - де вам стейків нарізати, а де на шиночку. Тут же все розпаковують в папірці, на пакуночки ставляться печаточки - де яка начинка. Ну ми ж недарма українці - заходились допомагати їм в упаковці, а заодно контролювати, щоб все було як треба. :)

І все те по спеціально приготованих ящиках розкладати.

Ми взяли не цілу, лише пів свині, то в нас вийшло два отаких акуратних ящичка. Ну, плюс ще окремо в пакетах трохи фаршу, баличок та півголови на холодець.

А потім все це отак акуратненько і майже без зусиль упакувалось в нашу морозилку:

Холодець, до речі, Наталка вже приготувала - дуже наваристий та смачний вийшов. :)

А ще ми скористались нагодою і поїхали на беріжок, відвідати наше третє по рахунку Велике Озеро (до того на рахунку вже числилось Онтаріо та Гурон). Беріг дуже гарний, пляжний, пісчаний. Хоч я і не знаю навіть, чи взагалі купаються в ньому, навіть в сезон.

Містечко там, звичайно небагате, з невеличкими ознаками занепаду, але таке тихе і спокійне... Більшість населення - білі, гуляють із дітьми по набережній, хтось всією сім'єю порпається в піску, хтось бігає із собакою.

update:
до речі, може хто в танку і не в курсі звідки заголовок... а от звідки :)