Як ми добирались

Нарешті можна в своєму кандському щоденнику не всяку фігню про артефакти писати, а описувати реальні канадські події.
Отже, нарешті настав той день, на який в нас були куплені квитки. Напердодні відльоту а нас було пару-трійка скажених днів, присвячених зборам і закриттю останніх важливих справ. Незважаючи на те, що я намагався все задалегідь спланувати і підготувати - життя і реальна обстановка вносить свої корективи, тому деякі процеси все-таки пішли не зовсім правильно, деякі дрібні пунктики були все-таки забуті і т.д. Але, слава Богу, ні про які важливі речі не йдеться.

До аеропорта, як нам і радили, наші батьки не поїхали, а підвезли нас із комфортаом і припіднесеним настроєм наші загартовані в боях друзі (Андрюха, Колян, Льоха - велике Вам дякую!). Ми з Натахою були трохи вимотані і на нервах, але вони не давали нам похнюпитись і зробили все щоб ми нарешті без шуму і пилу покинули територію України :)

Джерело: Stup in Canada

Джерело: Stup in Canada

Джерело: Stup in Canada

Починаючи із самого прийому багажа ми весь час очікували якихось неприємностей - чи то сумки заважать занадто багато, чи то почнуть чіплятись до наших віз, чи то щось в торбах знайдуть таке, щоне можна брати в літак. Але, знов-таки, все пройшло напрочуд гладенько. Бориспільскі співробітники аеропорту вели себе дуже коректно, посміхались і зайвих запитань не задавали. Виникла невелика заминка коли в моєму рюкзачку в ботинку знайшли величеньку пляшку якоїсь наталкиної косметики (просто при останніх пакуваннях я перекинув дещо з чемодана в ручну поклажу, а про заховану в ботинок пляшечку забув), але і тут виявилось що та пляшка не така "небезпечна" і в нас її не забрали :)

Джерело: Stup in Canada

Зрештою, наперекір нашим побоюванням про западло, виявилось, що нам якимось чином дістались місця в бізнес класі і ми взагалі почувались мегакомфортно. Сидіння в цьому відділенні стоять по 2шт., а відстань мі рядами величезна - близько метра. Завдяки такій відстані сидіння підвищеного комфорту можна розкласти в практично горизонтальне положення, під ногами є також підставка, що піднімається... Одним словом 10-годинний переліт в нас пройшов дуже легко. Ми встигли і поспати і почитати і підготувати непотрібний, як потім виявилось, список наших речей. Єдиною нвеличкою проблемою, була сім'я хасидів, що базувались на сусідніх сидіннях і там було 9 енергічних, непосидючих, веселих діток. :)
Сам політ, з точки зору літака, також пройшов без жодник проблем і ми прибли в аеропорт призначення на 20 хвилин раніше.

Джерело: Stup in Canada

В самому аеропорту нас, на одному з поворотів, відправили, як іммігрантів, в інший бік від решти пасажирів і ми приготувались до довгої і виснажливої процедури. Але і тут нас чекало дещо інше - виявилось, що черги в іміграційному відділі не було зовсім, офіцер-жінка задала нам кілька формальних запитань, попросила розписатись в трьох місцях і відправила на отримання пачки брошурок з даними для ньюкамерів. Однак, якраз із цим офіцером таки виникла невеличка проблемка. За порадою попередників, ми спробували аргументовано її попросити, щоб вона викреслила наші "second name" з форми, але вона виявила повне нерозуміння, чому цеповинно робитись. Більше того, заявила, що навіть при її бажанні вона не має анінайменшого права вносити поправки в наші імена. Отака фігня... Враховуючи, що при заповненні полів наші "по-батькові" просто не влізли по розміру в їх поля, то в мене вийшло недолуге Dmytrovy, а в Наталки - Ivaniv.

Після отримання сумки з брошурками ми потрапили в зал отримання багажу, де я з гордістю використав ті самі 2 доллара, і вже з тачкою пішов ловити наш багаж.
Весь процес зайняв хвилин 50.
В аеропорту був безкоштовний Wi-Fi і нам вдалось з мобілок відправити перші коротки звістки на Україну про наше успішне прибуття.

У вестибюлі нас, ошарашених, зустрів мій старовинний товариш Саньок, привітав нас пресловутим "Welcome to Canada!", заспокоїв нас і пригостив кавою. А тим часом інший старий знайомий вже їхав за нами, щоб забрати нас, все ще ошарашених, разом із пожитками додому. А ще один, нехай не старовинний, але від того не менше товариш, в цей час був напоготові "на підстраховці", готовий підсобити, якщо наші пожитки не влізуть в одне авто. Ех, великий Вам, друзі, уклін за забезпечення такого безпроблемного і м'якого прибуття на канадщину! :)

Джерело: Stup in Canada

Старенька Королла, однак, здивувала тим, що наші 4-ри баула-бегемота(+ кілька дрібних сумок), таки сукупно туди помістились і Владлен з вітерцем провіз нас до нашого тимчасового пункту призначення - до себе в гості. До речі, чесно кажучи, ця поїздочка дещо змінила мої уявлення про дотримання правил ДР в Канаді. Народ шпарить по хайвею 120, а то і 140 при дозволених 100, місцями лихачать і т.д. Але це такі перші враження про цей аспект. Як там все насправді в плані правил дорожнього руху я точніше знатиму з часом і, сподіваюсь, не забуду присвятити цьому пару абзаців.

А на черзі в мене опис мого першого дня в Канаді і, повірте, вражень настільки багато, що описати це якісно майже неможливо. :)

Підготовка до подорожі: Артефакти №3

Скільки разів, купуючи заморську техніку, погано пристосовану до українських обставин, нам доводилось стикатись із незручностями використання перехідників для мережевих вилок. Перехідники з євро-вилок на радянські розетки були дуже популярні, але це питання з часом закрилось тим, що в приміщеннях все частіше почали ставити євро-розетки. А от біда з перехідниками з американських плоских вилок на євро і досі іноді дошкуляє.

Але у канадських імігрантів інші проблеми - якщо деякі малогабаритні прилади, якто зарядки до телефонів, і можуть використовувати північноамериканські 110В, то вилки точно не підійдуть.
Тому я пропоную заздалегідь прикупити пару-трійку таких і взяти із собою.
Безумовно, в імігрантській Канаді Ви знайдете такий перехідник в магазинах, але ж може Вам буде необхідно підзарядити мобілку чи підключити ноутбук в перші ж години прибуття. Тоді зовсім не хочеться бігти кудись і шукати барахолку з такими дрібницями:

Джерело: 20110215 Canada artefact

Підготовка до подорожі: Артефакти №2

В продовження опису необхідних і просто корисних речей, які (можливо) знадобляться Вам для подорожі, і які я назвав Артефактами, представляю Вам артефакт №2 - 2-х доларова канадська монета. :)

Підозрюю, що в аеропорт Канади Ви прибудете з чималеньким багажем і для того, щоб переміщати цей багаж Вам знадобиться тачка. А тачку можна отримати опустивши в проріз саме таку монетку.

Зазвичай, знаючі емігранти роздобувають в літаку, виклянчують у випадкових знайомих. :)
Мені пощасливилосьь роздобути його раніше і майже без виклянчування. Залишилось, тепер, не забути його взяти з собою.
А виглядає це щастя отак:

Джерело: 20110215 Canada artefact

Джерело: 20110215 Canada artefact

Підготовка до подорожі: Артефакти

Правильно зібратись навіть на тижневий відпочинок до Туреччини - це вже непроста задача. А в такій штуці як еміграція правильно зібрати всі свої потрібні пожитки, правильно викинути непотрібні і придбати те, що буде необхідно - це взагалі архіважлива і складна справа.
На щастя нам в цьому допомагають порадами ті, хто пройшли цей шлях.
Таким чином формується список АРТЕФАКТІВ, які допоможуть правильно подолати перешкоди.
От Вам, до прикладу, артефакт №1: практичні і місткі сумки для перевозу багажу.
Що тут треба враховувати? По-перше, норми перевезення багажу в авіакомпанії.
Я користуюсь "АероСвіт" тому читаю на їх сайті норми перевезення, які кажуть (в контексті трансатлантичних перельотів для економ класу) - "Размеры одного места не более 158 см (62 дюйма), общие размеры багажа не более 273 см" а стандартний пасажир може зайняти 2 багажних місця по 23кг кожне (допустимо максимум +3кг).
Для себе ми обрали сумки-баули української фірми Derby - Сумка-баул.
Її розміри - (ШхВхГ): 85х42х34см, що по просторових параметрах задовольняє вимоги авіакомпанії і при цьому сумка дійсно містка, міцна і практична. Думаю, не знайдеться такої штуки, яку би Ви туди не запихнули. Хіба що Ви везете з собою свої улюблені лижі. Крім того, ці сумки самі по собі майже нічого не важать. Бо, наприклад, в нас є досить місткий чемодан, такий що на колесиках, то він сам по собі важить 4.5-5кг (я сам спеціально зважив).
А для того, щоб Вам було зрозуміло якого вона розміру ось Вам фотка із зрозумілою кожному пропорцією:

Джерело: 20110215 Canada artefact

Джерело: 20110215 Canada artefact

Далі будуть ще артефакти, а також їх застосування.... :)

Гуд бай, офіс!

В цю п'ятницю був "ніби як останній" мій робочий день в офісі.
Ця остання моя робота була досить визначною для мене.
По-перше, я пропрацював там 6 років та 7 місяців. Це найдовший термін мого безперервного перебування у одного і того ж роботодавця.
По-друге, саме цей період містив найбільше змін в моєму житті. Як більш дрібних - типу придбання першого авто і т.п. так і всяких більш крупних - типу рішення поїхати в Канаду.

Коротше, мабуть як і всі, хто по-хорошому іде з роботи, я в пятницю виставлявся з найближчим колективом. Нам було так весело, що за весь вечір було зроблено лише дві фотки і то робились вони підряд. І то їх дві, завдяки веселому Лексику. Чому, зараз зрозумієте :)

Фотка номер раз:

Джерело: 20110211 Retired

Фотка номер два:

Джерело: 20110211 Retired

Звільняючись з роботи я зрозумів, що все-таки співробітники, найближчі колеги - це дуже спеціальні люди, яких бачиш/контактуєш принаймні 8 годин кожного робочого дня, а це дуже величезна частка в житті, враховуючи що ще годин 8 вилітає на сон, пара годин на дорогу, то виходить це більш ніж половина добового активного часу.
Коротше, дякую всім, хто формував незабутню робочу атмосферу, хто допомагав і заважав, хто давав хороші поради і підштовхував на нерозважливі вчинки. ;)

П.С. А ще вони мені подарували "жирнючий", "командирський" годинник на прощання! Окремо дякую! :)

Підготовка до упаковки

Сьогодні пішли в "Епіцентр" і купили деякі речі, які будуть потрібні при переїзді.
По-перше, купили мішків для вакумної упаковки речей. В основному це спеціальні міцні мішки для сміття, - як кажуть люди, які користувались такою "сміттєвою" упаковкою - ці мішки ідеально підходять і при цьому значно дешевші ніж спеціалізовані мішки для вакуумної упаковки. Звичайно, ми не втримались і таки взяли пару-трійку спеціальних мішків.
Ціни для порівняння - 10(+1 бонусний) сміттєвих надміцних мішків на 240 літрів (90х130см) коштують 25-35 грн. А 3 спеціальних мішка розміром 40х60см коштують десь 22 грн.
Що з цими всіма мішками вийшло і чи таки дійсно не варто купувати спеціаьні - напишу пізніше, після реальних випробувань.

По-друге, ми купили великий моток скотчу і рулон упаковочної плівки - приблизно такої, яку використовують упаковщики в аеропорту "Бориспіль". Упаковка однієї сумки в аеропорту коштує 20 грн, а ми за 43 грн взяли 156м цієї плівки. Думаю така штука може бути корисною, з точки зору економії, не тільки емігрантам, а взагалі тим, хто іноді подорожує аерофлотом. Це, звичайно в тих випадках, якщо Ви заморочуєтесь на чистоту і красоту свої валіз... :)

Social meeting

Днями я мав нагоду стати учасником важливої для мене події.
Ну, не можна сказати, що ця подія мала якісь важливі для мене наслідки чи що я зробив якісь дуже важливі висновки, але все-таки підсвідомо я надаю цьому досить велике значення.
Справа в тому, що приблизно раз на два тижні в канадському посольстві відбувається так званий Social Meeting. Туди приходять канадці, що живуть в Києві, а також американці, а ще британці і інші іноземці, яким приємно провести час в оточенні англомовних буржуїв, як вони самі. Іноземці туди можуть потрапити по паспортній ознаці, українцям же вільний вхід закрито, але хтось із гостей-іноземців може привести із собою не більше одного українця. За моїми спостереженнями українців на тій зустрічі було відсотків 10% і, думаю, нікому не дивно, що в основному то українки :)
Ще цікавий факт - чому туди ходять не тільки канадці, але й британці, мериканці і т.д.? А тому що, наскільки мені відомо, жодне інше посольство не влаштовує в себе таких мітингів. Лише канадське гостинно розчиняє свої двері ;)

Перше, що кидається в очі на таких мітингах - це діти. Чому? По-перше вони самі не намагаються десь відсторонитись, а сміливо приймають участь у тому броунівському русі, яки з себе предсатвляє мітинг. По-друге, їх ніхто і не намагається відсторонити від двіжняка, рівно як і приструнчити, щоб вони не смітили там своїми обгортками з під чіпсів, не репетували на півзали і т.д. Отаке виховання... :)

Ми поспікали з кількома представниками англомовного світу, в тому числі з харизматичною канадкою, яка продавала квиточки-талони, якими потім розраховуватись в барі. Прикололо те, що коли вони взнавали про те, щоми спочатку зібрались їхати до наших друзів у Кітченер-Ватерлоо, то якось чуть не хіхікали, бо вважають його селом затурканим. Хоча, з іншого боку, червоною лінією в розмові відчувається, що Торонто, в свою чергу, вважається попсовим імігрантським містом з велиичесзною кількістю представників близького і далекого сходу та Індокитаю...

Ну, от, в принципі і все. Для себе зробив висновок, що навряд чи захочу ще колись сходити на той сошиал-мітинг, навіть якщо матиму пропускний документ. Хоча, хто знає як зміняться мої приорітети по мірі засвоєння англійської мови ;)

Матеріалізація ідей

В цю суботу, коли новий щасливий власник нашого автомобільчика поїхав на цьому автомобільчику додому, я вже почав дійсно відчувати матеріалізацію ідеї поїздки в Канаду.
Брррр - отаке відчуття... :)

Підготовка до подорожі: Зуби

Одним із пунктів нашої підготовки до переїзду є наведення порядку в роті. Це включає вивчення англійської мови для мене, а також похід до дантиста для нас обох :)

Загалом, скільки я за своє життя був у стоматологів, то майже сі вони справляють враження хороших професіоналів, яким можна довірити свої зуби. Але оскільки кожен черговий похід до стоматолога це трошки стрьомна процедура, то ті, хто не мають постійного, давно знайомого дантиста, завжди намагаються підти до когось, кого порадили друзі/знайомі.
Знайшовся такий лікар і для нас з Наталкою. І сьогодні, після походу до неї, я готовий її чистосердечно порадити тим, кому така порада потрібна. Мені було дійсно спокійно сидіти в кріслі, оскільки ця лікар-баришня справляє враження дійсно впевненого професіонала, працює швидко і чітко, все гарно пояснює пацієнту. Крім того, в цьому кабінеті досить демократичні ціни - за дві пломби різної складності (включаючи анестезію) я заплатив 480грн.

Отже контакт:
Клініка "Стомател",
м.Київ, вул.Димитрова, 5-Б, офіс 1. (Це поряд із М."Республіканський Стадіон")
тел. 522-9006
Лікар - Надія Олександрівна Івченко

Будьте здорові! :)

Доставка речей (особистих) до Канади

В якийсь момент я зрозумів, що хоч ми і маємо з Наталкою на двох чотири сумки вагою 2х2х23 = 92кг багажу, який можна вивезти з собою в літаку, все-таки доведеться відправити частину речей ящичком. Адже в нас є улюблена турка для кави, набір столових приборів, книжки, які треба би взяти з собою, бо там купити такого ж призначення якісні речі буде дорожче. А враховуючи немаленький Наталкин гардероб, наші чотири сумки і 92кг не видаються такими вже об'ємними.

Про способи доставки я вже чув раніше, на форумі "Чемодана", тому дослідження проводив не з нуля. Хоча з іншого боку, ніхто консолідованої інформації на форумі не викладав, а якщо і викладав, то знайти її при потребі не так то просто.

Отже, кур'єрська служба, якою в основному користуються емігранти з "чемодана", серед чемоданників звучить як - МІСТ. І дійсно, це є "MEEST CORPORATION INC.", головний офіс якої знаходиться в Торонто. Вони мають сайт http://meest.net, а адреси всіх їх офісів/представництв можна переглянути безпосередньо тут:
http://meest.net/default.asp?vPage=HomePage#europe

В Україні компанію "МІСТ" в багатьох містах представляє компанія "Росан", але особисто я не знаю, якого типу в них взаємовідносини.
Координати київського офісу (інфо на 2011.01.15) :
KYIV-JV ROSAN Regional office
Address: Україна, м.Київ, вул.Антонова, 5/101
Ph#: (0442)48-4826
Fax#:(0442)42-4546

Мої дослідження їх сайтів, а також особисті телефонні дзвінки вилились в таку інформацію:
1. Вантаж вони приймають в запакованому в картонну коробку вигляді. Коробку до моменту відправки заклеювати/запечатувати не треба - будуть перевіряти її вміст при прийомі на предмет заборонених речей. Крім того обов'язково скласти список вмісту коробки в 2-х(?) екземплярах;
2. Маса однієї коробки не повинна перевищувати 30кг, розмір коробки мав би бути в межах 60х60х60см;
3. Груз доставляється до складу в Торонто протягом 2.5-3 тижнів;
4. Ціна доставки - $5.08 за 1 кг вантажу і при отриманні в Торонто доведеться заплатити до $40 на розмитнення. Якщо сумарна маса Вашого вантажу перевищує 50кг(?), то Ви отримуєте знижку і доставка буде коштувати $4.08/1кг, але розмитнення буде коштувати до $70.

Я ще забув взнати години та дні роботи офісу в Києві, а також мене цікавит питання - скільки вантаж може зберігатись на складі в Торонто і скільки треба буде платити за його занадто двге збереження. Як взнаю, то обов'язково допишу.

UPDATE:
Історія поки що зупинилась на тому, що один мій надзвичайно розсудливий товариш - Григорій, порадив глянути скільки коштує додаткове багажне місце в літаку.
На основі даних на сайті "Аеросвіту", а також спілкування з службою підтримкою, було вияснено, що додаткова сумка масою до 23кг буде коштувати мені 140CAD, а таким чином, це виходить і дешевше по ціні(з врахуванням мита), ніж доставка через МІСТ і простіше/зручніше, бо не треба кудись заздалегідь відправляти, потім забирати і т.д.
На тому й порішили - при потребі візьмемо з собою п'яту сумку в літак.