"Тварь дрожащая или права имею?" :)

Поки не забулось, маю розповісти про те, як я здавав на права і як треба здавати на права :)

Водійські права в Канаді - це майже як основний документ. Можна не носити з собою ні паспорт, ні PR-картку, нічого такого... Водійські права надійно ідентифіковують власника. Якщо Ви міняєте місце проживання - Ви повинні повідомити про це в Транспортне Бюро і Вам видадуть нові права.

Видачею/перевидачею прав, прийняттям іспитів, і базовим тестуванням Вашого здоров'я в Канаді займається приватна структура "Drive Test", яка ліцензована державою для цієї роботи. Коротше, контора сидить на товстелезній трубі. :)
Якщо Ви хочете отримати/переоформити права - Вам в цю контору. Здається деякі речі можна зробити прямо онлайн. Наприклад, призначити собі дату та час дорожнього тестування.

Як працює система для тих, хто тут живе, так би мовити, з дитинства - коли канадцю настає 16 років, він іде в центр тестування і без всякої черги і без попередніх записів здає письмовий іспит на знання правил дорожнього руху і дорожніх знаків/розмітки.
Офіційна книжка з правилами тут називається Driver's Handbook. Копії цих книжечок можна знайти в інтернеті в електронному вигляді, а також можна купити паперовий варіант прямо в центрі тестування, на сьогодні вона коштує $16.
Перед тим, як здавати письмовий іспит Вам задають питання про Ваше здоров'я, перевіряють зір за допомогою спеціального апарата схожого на перископ, потім майже несподівано фотографують і видають бумажку для здачі письмового іспиту. Стосовно фоток(зокрема це стосується дівчат) - якщо Вам важливий Ваш вигляд на фотографії на правах, то приготуйте Ваш зовнішній вигляд заздалегідь, оскільки в якийсь момент Вам просто скажуть стати під білу стіночку і сфоткають. Там де фоткали нас, навіть не було поряд ніякого дзеркала.
З папірцем, який Вам щойно видали ви ідете в кімнатку, де Вам видадуть два великих листка із запитаннями. На кожному з цих двох листків - 20 запитань. Один листок присвячений правилам, другий дорожнім знакам. Можна припуститись лише/аж 4-х помилок в кожному розділі. Із знаками простіше - там все досить прозоро. А от в питаннях про правила, на жаль, присутні такі неприємні запитання як: скільки штрафних очок дається за те чи інше порушення, за скільки днів Ви повинні повідомити про зміну адреси для того, щоб Вам замінили права, на який термін можуть у Вас забрати права, якщо зловили з таким-то рівнем алкоголю в крові і т.д.
Перевірка Ваших відповідей відбувається таким чином - до Вашого великого листка прикладають відірвану до того паперову смужку, яку відірвали, коли Вам давали ці бюлетені. У мене тут стався казус - жіночка почала перевіряти мої питання саме з тих питань, які стосуються отих штрафних очок. Одне за одним вона почала підкреслювати 1-шу, 2-гу,..., 5-ту неправильну відповідь... Я вже розстроївся, побілів, потім почервонів - що ж це я такий лантух, але коли вона перевернула папірець і почала одне за одним підкреслювати 7-му, 8-му,.. 10-ту відповідь - я зрозумів що щось тут не те і перше що мені прийшло в голову, що вона притулила до моїх відповідей не мою смужку. Я висловив їй це припущення і так і виявилось. Повторна перевірка показала, що всі мої відповіді правильні і з цього моменту в мене вже були права категорії G1. Ця категорія дозволяє власнику водити легкові автомобілі, мінівени і маленькі траки (до 11000кг !!!) в присутності досвідченого водія категорії G (full G). Але не можна виїжджати на хайвеї і їздити по ночах.
Фінансова сторона - теоретичний/письмовий іспит коштує $10 і відразу платиться внесок за 5 років володіння правами = 5х$15=$75.

Далі новоспечений водій має протусуватись із такими правами протягом року і тоді він отримує право на здачу дорожнього тесту і отримання категорії G2. Категорія G2 уже дає право самому водити авто практично без обмежень. Основні обмеження в тому, що рівень алкоголю в крові має бути 0, всі пасажири мусять бути пристебнуті, ще щось там про нічну їзду і все-одно треба буде рано чи пізно перездавати на категорію G. Фактично, маєш право перездати на категорію G після року досвіду в категорії G2. Здача дорожнього тесту по категорії G2 коштує $40.
Найкрутіша ж категорія - G, практично не має ніяких обмежень в класі легкових авто і навіть дозволяє мати до 0.08 проміллє.

Так от, у емігрантів, які мали водійські права в своїй країні, на щастя, після здачі теоретичного іспиту(G1), є альтернатива. Можна принести свої оригінальні права (їх треба перекласти у канадського сертифікованого перекладача) і Вам теоретично зарахують Ваш попередній досвід. Якщо Вам зарахують досвід хоча б 1 рік, то після здачі на G1 можна відразу подаватись на G2.
Я не знаю, як для інших, але для українців в даному плані є певна специфіка. Свої права треба підтвердити офіційним папером. Раніше всі українці йшли в консульство України і там їм ха певну суму видавали папір з підтвердженням, що їх права хороші. Наскільки стверджують очевидці, в консульстві завжди були не сильно раді цій процедурі, а зараз і взагалі перестали такі підтвердження видавати. Тому дуже бажано взяти ще на батьківщині в МРЕО довідку, в якій сказано, що такі-то права, з таким то номером були тоді-то видані такому то і після того вони не вилучались і дійсні. Особливо важливо таку довідку зробити тим, хто хоче засвідчити більше ніж 1 рік досвіду і таким чином мати право на отримання відразу категорії G.
Необхідно відмітити, що до таких товаришів, які хочуть відразу застрибнути в категорію full G, тут не дуже полюбляють і тому дуже прискіпливо ставляться до оформлення і змісту цієї довідки. Ледве щось не так і вони з співчутливим виглядом кажуть, що довідка не зовсім відповідає вимогам і тому, на превеликий жаль, вони можуть зарахувати лише 1 рік досвіду. :)
Я про цю довідку і про нюанси взнав у товариша Григорія (за що йому велике дякую, про його досвід здачі на права можна прочитати тут). Тому моя довідка нормально пройшла перевірку і мені дали можливість здавати відразу на категорію G. (Якщо комусь потрібен буде зразок довідки, яка в мене спрацювала, пишіть.)

Коли я записувався на тест, то мені відносно поталанило і звільнилось вільне місце через два дні - хтось відмінив свою здачу. Якщо ж стояти в звичайній черзі, то найближча дата через 3-4 тижні.
Спочатку я взагалі думав не брати інструктора з водіння, але фішка здачі водійського дорожнього тесту полягає в тому, що на цей тест Ви маєте прибути із своєю машиною. Бери її де хочеш. Більше того, якщо ти на даний момент лише G1-водій, то ти не маєш права приїхати на тій машині сам.
У інструкторів/водійських шкіл, відповідно, присутні такі пакетні послуги - 2 години інструктажу плюс машина на здачу іспиту. В Кітченері-Ватерлоо такий пакет для здачі на категорію full G коштує $120-$160, для здачі на категорію G2 - на пару десятків долярів дешевше.
Так я ми підшукували авто і інструктора терміново, то особливо нам вибирати не доводилось. Тому нам попався відносно дорогий інструктор ($40/год), але в той же час і досить толковий. Він так мене прокатав в першу годину інструктажу, що в мене склалось враження, що я взагалі не здатен здати той тест. Виявилось, що для того щоб здати тест G, недостатньо просто нормально їздити не тільки по українських мірках, але і навіть по канадських. За ті 30-40 хвилин, коли здаєш тест екзаменатору, треба влаштувати справжній показовий виступ - це і крутіння головою на кожному перехресті, і відхилення від швидкості не більше 5 км, і що 5-10 секундні поглядування на дзеркала, і дистанція розміром в автомобіль перед собою, коли стоїш на світлофорі, і плавне завчасне гальмування... дуже багато нюансів.
На щастя, зрештою, виявилось, що здати сам тест значно простіше ніж їздити і вчитись з нашим інструктором. Я відкатав досить непогано і отримав лише 8 зауважень і допустимих 30-ти. Найвагоміше зауваження від екзаменатора було те, що я занадто швидко їжджу. :) І то це сталось тому, що інструктор мені казав, що краще на 5км швидше ніж менше за обмежувальний знак.

Як результат - папірець про володіння правами категорії G, а сама повноцінна картка з фото прийде поштою. Як сказав інструктор -

"Вітаю, ти більше не будеш мати ніяких питань із здачею на права в цій країні!"

Дороги і ті, хто по них їздить

В Канаді дуже багато доводиться стикатись із дорогами, автомобілями і транспортом. Тобто, із цими речами кругом доводиться мати справу, але для новоприбульців ці речі найбільш критичні. Знов-таки, важливо розібратись що тут до чого і постаратись використати переваги, уникати недоліків тутешньої системи.

По-перше, про дороги - те, що в Канаді не такі вже й хороші дороги, зрозуміло дуже швидко. Так, можливо вони не в такому аварійному стані як в Україні, але якщо порівнювати, то зараз весною вони в такому стані, як в Україні літом, після того, як вже всі весняні дірки полатані. Але є і щілини, і вибоїни, і напливи, і відчутні при проїзді каналізаційні люки. Не знаю, можливо до літа їх полатають і зарівняють, тоді буде краще.
Інша справа, що тут на дорогах введено деякі прикольні організаційні штуки, які, на мій погляд, дуже позитивно впливають на дорожній рух.
Наприклад, те, що в Україні називається "зелена стрілка направо" в Онтаріо по-замовчанню присутнє на кожному світлофорі. Тобто, за виключенням наявності забороняючого знаку, водій завжди може повернути направо на червоний сигнал світлофора, попередньо зупинившись і звичайно, пропустивши пішоходів та основний потік автомобілів.
Ще одна прикольна фішка - майже скрізь, де передбачається поворот ліворуч, дорожня розмітка реалізована таким чином, що ті, кому ліворуч перед самим перехрестям отримують свій окремий острівець для повороту наліво, а ті, кому прямо, безперешкодно проїзджають прямо. В Україні я вже давно бачив такі острівці на вузьких міжміських трасах, а тут вони і на міських дорогах. Більше того, на деяких світлофорах стоїть датчик, який визначає чи стоїть хтось на острівці для лівого повороту і тоді світлофор в певний момент включає ліву зелену стрілочку, щоб можна було повернути ліворуч не ризикуючи.

Що справило на мене дійсно позитивне враження - це їх хайвеї. Їх можна порівнювати з українськими автомагістралями і міськими проспектами, але насправді - це дещо інше. Хайвеї сполучують міста, але вони, також, вживлені і всередині міської траснпортної системи. Тобто, в загальному випадку, більш-менш довга поїздка всередині великого міста формулюється так - доїхати вуличками до хайвея №1, з хайвея №1 звернути на хайвей №8, потім покинути хайвей №8 на вуличку таку-то і доїхати до пункту призначення. Я бачив хайвеї, які мали від 2-х до 8-ми поліс в кожен бік. На хайвеях, які я вже бачив, дозволені швидкості коливаються між 80 та 100 км/год, але зазвичай потік іде із швидкістю, відповідно, 90-130 км/год. Що специфічно, на хайвеї буквально правилами заборонено рухатись занадто помаленьку без поважних на то причин. Звідси витікає особливість заходу та виходу з хайвея. Так само як і в Україні, присутній плавний поворот до траси і полоса розгону, але ні в якому разі не можна під"їхати до місця з"єднання із хайвеєм, дочекатись поки буде пропуск в трафіку і тоді потихеньку вичухкувати на трасу по правій полосі. В правій полосі автомобілі рухаютться так само щільно як і в інших полосах і практично із такою ж швидкістю як і в лівих полосах. Тому і рампа, і полоса розгону строго призначена для розгону, досягнення швидкості потоку і плавного з ним злиття. А за плавне і безпечне злиття законно відповідальний не тільки той хто вливається, а і той, хто їде по правій полосі. Тому при досягненні правильної швидкості можна легко влитись і ніхто тебе не буде підтискати чи перешкоджати заходу на полосу, а навпаки, якщо необхідно, пригальмують і запустять.
Приблизно по такому ж принципу організований і вихід з хайвея.
Чесно кажучи, коли ми орендували авто і мали їхати до Торонто по хайвеях - ці заходи і виходи мене більше всього лякали, але виконавши "трюк" пару-трійку разів я зрозумів, що нічого страшного в тому нема і по-достоїнству оцінив переваги.
І, звичайно, так як все(входи/виходи) відбувається на великих швидкостях, то на хайвеях намагаються проставити інформативні і упереджуючі знаки/таблички. Однак, мені в моїх подорожах однозначно допоміг GPS-навігатор, без нього я би накрутив би там "крюків" на зайву тисячу км :)

Стосовно того, що в Канаді в кожній сімї є автомобіль, а зазвичай і в кожного дорослого члена сім"ї - про це давно відомо і всі про це говорять. І справа навіть не в тому, що тут неможливо жити без авто, а більше в тому, що при місцевих доходах і цінах автомобіль - доступний товар і є нічим іншим, а просто засобом для пересування. При тому всьому громадський транспорт тут досить розвинений і ним можна досить ефективно користуватись, оскільки ходить він чітко по графіку і на сайті перевізника можна спланувати світ маршрут, просто завівши звідки і коли ти їдеш і куди тобі треба. Інша справа, що на загальному фоні людського добробуту і тяги до зручностей не мати автомобіль не прийнято. :)

Звичайно, коли ми орендували авто ми відразу відчули себе краще і зручніше. Однак навіть сам процес взяття в оренду далеко не простий для тих, хто ще не влився в стрункі ряди буржуїв. По-перше, ти мусиш мати кредитну картку для того, щоб з тобою взагалі мали справу. Ніякий кеш ні в якому вигляді вони навіть не хочуть бачити. По-друге, тобі треба мати страховку. Я точно не зрозумів в чому там фішка і яка саме має бути страховка, але таке враження, що якщо в тебе вже є своя машина, хороша кредитка і т.д., то ця страховка швидше за все в тебе вже також є. Якщо нема страховки - вони самі тебе страхують з розрахунку приблизно $20 на добу. При ціні рента середнього класу машини $30-$40 на добу, розмір страховки зовсім не радує. Особисто в мене ще були проблеми з правами. Мої права, якогось напівстарого зразку, заламіновані, а не пластикові, не викликали довіри в усіх орендних конторах і лише в одній, трохи покривившись, їх прийняли. На українських правах тут можна їздити протягом 60 днів від прибуття, далі треба отримувати їх права. З моменту отримання їх місцевих прав, твої міжнародні права перестають діяти. Причому в конторі мені сказали, що для того, щоб вони могли мені дати машину, мені треба мати місцеві права категорії G(full). Тобто, якщо вчора ти брав по своїх правах авто і все було гаразд, а сьогодні ти пішов здавати на права, отримав G1, а на здачу G2/G тобі призначили через місяць, то протягом місяця авто рентувати ти вже не можеш, навіть по своїх старих правах.
Про те, як я отримував права, напишу окремо. :)

Тепер про машину, яку ми брали.
Обидва рази нам дісталась та сама Toyota Yaris, 2009 року. По-перше, вона практично найдешевша для ренту і економічна по паливу. По-друге, саме такого класу авто я звик водити останні пару років. Перший раз ми взяли її в пятницю ввечері на всі вихідні. Вранці вона виглядала отак:

Джерело: Other

Всі рази, коли ми їздили в Торонто, була дуже погана погода - мокрий сніг, ожеледиця, дощ. Однак в машині ця погода переживалась значно краще ніж би ми ходили пішки, а український водійський досвід робив подорожі відносно безпечними. А потім, коли ми здали машину на пункті, то нас ще й безкоштовно підвезли куди нам треба було. Тому на наступний раз вирішили взяти машину в оренду знов. :)
Наступного разу, вранці, коли я прибіг взяти авто, замовленої мною через інтернет машини малого класу не було і вони були готові дати мені взамін Короллу, по тій же ціні Яріса. На жаль, в той раз не спрацювала моя українська кредитка і мені взагалі довелось відкладати свої справи на наступний день. На наступний день, однако, моя кредитка також не спрацювала, але відкладати вже не було куди і довелось просити Владлена, щоб він взяв машину на свою кредитку, а мене прописав другим водієм. Неприємні моменти, скажу вам. :-/
Зате, нарешті, на третій день користування машиною, я знайшов під кермом кнопки для включення круїз-контроля і тоді по хайвеях стало взагалі приємно їздити. Тут, до речі, в звязку з поширеністю хайвеїв, круїз-контролі дуже поширені.

До речі, ще хочу розповісти про те, які машини тут їздять.
Переважна більшість автомобілів - японські марки. Я би сказав - 80%. Серед японців основна маса - Тойоти і Ніссани (Льоха, привіт). На третьму місці, мабуть, Хонди (Андрюха, привіт!). Також досить популярні Мазди. А от тих самих Мітсубіші - практично нема.
Завдяки доступності і північноамериканській привабливості вистачає американських (в порядку спадання) Фордів, Шевролє, Понтіаків, Крайслерів, Бьюіків. Таких відсотків десь 9.
Відсотків десь так 5 - це німці. Серед німців виділяються шанувальники Волькс-Вагонів (Славік, привіт!) і трошки явних понтарів на БМВ (Лексик, привіт!). Явно відчувається прихильність до Міні. Мерседесів майже нема.
Ну і решта - це корейці (Хюндай, Кіа) і всякі малорозвинуті марки типу Псіон.
Стосовно якісного складу - так, вистачає джипів/траків, в тому числі пікапів. Але якщо брати по відсотковому складу, то мабуть їх таки менше ніж в Україні всяких джипів. Частенько трапляються вени/мінівени, а от універсалів значно менше ніж в європі. Сильно люксових машин також досить мало, хоча, підозрюю що влітку на дорогу вискочить немала кількість всяких роадстерів і кабріолетиків.
Основна маса - практичні, сіро-чорні автомобільчики середнього і величенького розміру для перевозки великої кількості спиногризів, розсаджених в безпечні дитячі крісла.

Ну так, кажись все. Треба намагатись писати менше, але частіше. Тільки важко це реалізувати, з відсутністю інета вдома.

Хай живе інтернет!

Ура(!!!), сьогодні в нас з'явився інтернет!!!
Тепер можна днями не виходити з кімнати - шукати інформацію, розміщувати резюме, спілкуватись з людьми!

Є така популярна світова мережа кав'ярень - Starbucks. Я заходив туди лише один раз під час якоїсь із моїх закордонних і відпусток і був приємно вражений смакотою їх літніх напоїв з льодом.
За останні пару тижнів я в тому Страбаксі перепробував майже всі їх кави і чаї, я вже навіть думати про Старбакс не можу. Але доводилось щодня, а то і пару разів на день ідти до них з ноутбуком, перевіряти пошту, робити якусь роботу... Благо одна із цих кав'ярень була відносно недалеко від місця, де ми живемо. Я навіть сфоткав шлях, по якому я топав туди, вздовж безлюдної дороги:

Джерело: Other

Вікторія-парк

Скориставшись тим, що на вулиці сьогодні була пречудова сонячна погода ми по дорозі між різними справами заскочили в парк, який знаходиться в центрі Кітченера-Ватерлоо.

Нам порадили туди заїхати Танчик з Владленом, оскільки там досить окультурено і гарно навіть зимою. Ще Танчик казала взяти з собою якогось хліба, бо там можна класно погодувати чисельне птаство.

Джерело: 20110307 Victoria Park Kitchener

Джерело: 20110307 Victoria Park Kitchener

Про хліб ми, звичайно забули і тому після приходу в парк почали підкрадатись до стада качок та гусей, які тусувались біля річечки. Нам хотілось з ними сфоткатись. Яке ж було наше здивування, коли гуси і качки, завидівши нас, всім стадом рванули нам назустріч. Тут-то ми відчули себе жлобами, коли розчаровані "дармоїди", зрозумівши, що в нас нічого нема пожерти, розвернулись знов займатись своїми справами. Єдине, що нас виправдовувало, що там стояла табличка з проханням не годувати диких тварин. Точніше сказати табличку я не бачив, але я вірю, що вона десь там була :)

Джерело: 20110307 Victoria Park Kitchener

Джерело: 20110307 Victoria Park Kitchener

Ми трошки пройшлись по парку, насолодились сонцем і пішли назад, бо вже підходив час здавати орендоване авто.

Джерело: 20110307 Victoria Park Kitchener

Ще мені кинулась в очі одна дивина. Коли ми припаркувались на парковці біля парку, то я зупинився біля автомобіля, в якому сиділо двоє(хлопець та дівчина) і щось там їли. Причому я помітив, що їли досить грунтовно - в хлопця на колінах була величенька миска із супом. Ну, думаю, може їдуть десь далекою дорогою та призупинились поїсти. Коли ж ми повернулись, то поряд з нами стояла вже інша машина, там сиділа інша парочка і вони теж обідали... То був десь якраз обідній час і, наскільки я зрозумів, у них там є така фішка, поїхати на обід в парк і типу організувати собі "пікнік", споглядаючи природу чи що? Дивні аборигени :)

Повертаючись до гусей і всякої живності - звичайно і в Україні вистачає всякого такого, хоча і не в такій кількості. Бо тут дикі гуси прямо таки кругом, вони навіть в самому Торонто дуже вальяжно себе почувають, пара трійка гусей паслись прямо перед висотним будинком де ми з Натахою дивились квартиру. Більше проблема в тому, що людина швидко звикає до всього, особливо до хорошого. Інакше можна було би все життя просто насолоджуватися чимось, що тобі одного разу сподоболась. Я, наприклад, в свій день в Канаді, коли почув курликання гусей, то зачаровано задер голову і проводив поглядом пролітаюче стадо гусей, аж поки вони не зникли з поля видимості. А тепер вже майже не звертаю на них уваги. Крім того наближається весна і цих птахів стає все більше і більше. А чим ближче до літа, то обіцяють ще багато всякої живності.

Експрес звіт

Для тих, хто чекає на хоч якусь інформацію від мене - звиняйте, в нас регулярно на кілька днів вимикають домащній телефон, він же і інтернет. Вкупі з тим, що в принципі дуже багато справ і нема часу - це відрубає мене від спілкування. Мені дуже щкода, бо практично зодня є що розповісти цікаве і т.д. Крім того, поки до цього доходять руки, то багато деталей вже забувається.
Я вирішив коротко і інформативно написати що в нас, а потім розпишу детальніше, з фотками і особистими враженнями.

Отже:
- В нас тут м'яка погода, температура від -3 до +3, але часто падає багато снігу;
- Ми рентували авто вже двічі і кілька разів їхдили в Торонто - шукали квартиру;
- квартиру ми знайшли і швидше за все будем там жити. Це маленька 1-бедрумна (двокімнатна) квартирка, за невеличку ціну і в хорошому районі - Хай Парк, поряд з метро Кілі (чи Кіл?);
- Нам дали вже картки з номерами соцстрахування і (о щастя!) кредитні картки. Кредитки тут - це величезний крок до того, щоб влитись в ряди буржуїв :)
- Найближчими планами хочем здавати на права, поки ми в селі;

Кажись все.

Писатиму по можливості! А ви, по можливості, читайте :)

Результативна п'ятничка. 1.

Як уже написала Танчик - добре жити в тихому новому райончику. Але "сюди не ходять потяги і не літають літаки", а коли десь будівельники коцнуть кабель телефонний, то інтернет не скоро відновлять :)
Така халепа нас трошки вибила з темпу, бо всю інформацію про вакансії на роботу, рентовані квартири, банківські рахунки і т.д. ми берем в інеті.
В цю п'ятницю ми з Натахою трошки з цього приводу кіпішнули і вирішили ідти в місто щось робити, завершувати якісь справи. Зокрема, було вирішено в суботу знов їхати до Торонто з чітким наміром пошукати квартиру для ренту оренди. ;)

По-перше, ми заскочили в банк і напхали на свій рахунок трошки грошей, щоб було що показувати лендлорду /суперінтенданту/ орендодавцю...

Потім ми "пораскинули мозгами" і вирішили, що раз дорога до Торонто на автобусі коштує 50 баксів, а рент машини на добу десь 40-50 баксів, то чи не рентанути... чорт... взяти нам напрокат автомобіль? А так як наявність свого авто зняла би з нас необхідність просити Владлена везти нас на автобусну зупинку з самого раня, а потім можна було би їздити і по Торонто на цій машині, а також не експлуатувати машину Григорія, який і так нам багато допомагає, то вагання були відкинуті і ми подались на Вібер стріт, яка в Кітченері-Ватерлоо вважається автомобільною вулицею - тут розміщені практично всі автомобільні салони і майстерні, і, відповідно, пункти прокату авто.

Так як ми тут пішоходи, то по дорозі ми побачили багато нового. Наприклад, забрели в відомий по Канаді магазин "Dollar Store", в нас це колись були магазини "Все по гривні". Я раніше не раз чув про такий магазин від імігрантів, які скуповують в них все перше необхідне для домівки/господарства. Але я не думав, що цей магазин може бути такого масштабу. І там таки дійсно все не дорожче 1 доллара, а дещо навіть дешевше. Звичайно не йде мова про те, що там якісь суперські якісні речі, але для тих, хто валандається по зйомних квартирах - там дійсно куча всього корисного.

Джерело: 20110304 Going out on Friday

Джерело: 20110304 Going out on Friday

Джерело: 20110304 Going out on Friday

Ми там нічого не купували, бо в нас поки що навіть орендованої квартири нема.
... і продовжили свій шлях до вулиці Вібер. Так як вулиці в Канаді майже всі дууууже довжелезні, то чалапати нам довелось дууууже багато, а враховуючи, що тим часом накрапав досить стабільний дощик і час вже був далеко за обідній, то сили наші були на межі... І тут ми побачили на іншому боці дороги якусь мегапривабливу гамбургерну кафешку і на рекламному щиті було намальовано купа хавки і ціна всього $1.89. Додавши ходу ми дійшли до світлофора, потім розвернулись і дійшли до цієї бургерної. Зблизька стало помітно, що внизу маленькими буквами приписано, що то ціна за кожен предмет з тієї купи їдла, але нас вже було важко зупинити. Всередині ми побачили типовий, традиційний "американський" інтер'єрчик і трошки типових грудоподібних відвідувачів. Але і це нас не зупинило і ми всього лиш за якихось 7 баксів купили салатик і маленький чізбургер по акції.

Джерело: 20110304 Going out on Friday

Чесно кажучи, після тієї трапези мій шлунок потім ще пігодини щось там бурчав використовуючи нецензурні слова.

Зрештою, ми добрели до кількох конторок, де здаються авто. Перша нас налякала ціною, друга налякала ціною на страховку, в третій не було машин економ-класу і ми, на той момент зовсім мокрі і безсилі, повернулись до другої конторки. Чесно кажучи, ми вже майже відмовились від ідеї ренту машинки, але потім ще згадали, що нам треба ж трошки потренуватись їздити перед тим як здавати іспит на канадські водійські права. Наташка довго торгувалась із хлопчиною-канадцем, розповідала про важку імігрантську долю і зрештою ми вибили авто за якусь уже зовсім мінімальну ціну, мало той хлопець сам за нас не доплачував. %)
Потім він швидко і професійно оформив нам документи і повів нас до вибраної нами Тойоти Яріс 2009 року. Після того як він, залишивши ключі в замку запалення відкрив перед нами дверку авто, мистояли з такими одурманеними і глупими виразами обличчя, що він раптом засумнівався і спитав - "Еее, ви взагалі знайомі з керуванням стандартним автомобілем?" Ми дружно закивали головами і він, озираючись, пішов до свого офісу. ;)
А ми забрались в машину і на стрьомі поїхали додому.
Нічого важкого в водінні по їх місту нема, але треба дуже строго притримуватись швидкісних режимів і слідкувати за знаками "Стоп".

Вже ввечері, ми вирішили, що раз ми маємо за гроші, то треба на ній побільше їздити. Тому ми почали освоювати навколишню територію, зокрема заскочили в "тряпочний" магазин недалеко від місця де ми живемо. Не знаю як кому, а мені ця картина нагадує кадри з мультика "Льодовиковий період", де білка попала в жолудевий рай:

Джерело: 20110304 Going out on Friday

Наступним разом я розповім про те, як ми їздили по північноамериканських хайвеях, вибирали квартиру в Торонто, ходили в китайськи супер-пупер-маркет і зустрічались із всякими хорошими людьми. :)

Перше інтервью на роботу

Сьогодні ходив на своє перше інтервью в Канаді.
Дуже корисна подія з точки зору того, щоб набратись досвіду проходження їх і розуміння, що від тебе хоче почути канадський роботодавець.
Я спілкувався з рекрутером, індусом, який сам по собі зацікавлений, щоб мене взяли на роботу. Тому по ходу інтервью він мені підказував деякі моменти, які треба буде врахувати при спілкуванні з самим роботодавцем.
Питання і теми досить дивні, однако. Таке враження, що тебе постійно хочуть вивести на чисту воду в плані того, що ти псих і будеш гавкати на шефа. :)

В цілому мені було і не дуже важко спілкуватись англійською. Всього лише пару разів перепитував, що він має на увазі :)

Всяких вакансій, в цілому, вистачає. Єдина проблемка, що це моя перша робота тут. Тому значно важче пробитись. Але, думаю, все буде гаразд - і друзі допомогають і сам я стараюсь не "оплошать". :)

Курси пошуку роботи

Ходили все в той же центр записуватись на курси пошуку роботи.
Вони пропонують так-звані семінари. Чотири чи п'ять. Там по черзі на кожному з уроків, можна визначитись на яку ти роботу тут можеш претендувати, далі тобі допомагають скласти резюме, розказують методи пошуку вакансій і, зрештою, організовують ніби як тестово-показове інтервью.

Загалом, тут новоприбульцям завжди допоможуть зорієнтуватись і т.д. Для нас з Натахою всі ці сервіси може не такі корисні, бо ми досить шустрі і інформаційнопідковані і без них, але я собі уявляю, що для багатьох ця допомога в центрах може бути просто необхідним заходом. Туди приїзджають багато якихось людей, які майже не знають мову і виглядають як біженці з африки. Як вони проходять сувору систему імміграційного відбору - для мене загадка. :)

Скориставшись тим, що зустріч була досить коротка і мені не встигли повністю заморочити голову, я трошки пофоткав Кітченер-Ватерлоо в центрі міста, щоб було уявлення що це таке. :)

Джерело: 20110228 Kitchener

Отакі там ходять люди :))

Джерело: 20110228 Kitchener

Отак воно все приблизно виглядає

Джерело: 20110228 Kitchener

Як ми їздили із села до Торонто :)

Не встигли ми ще і в Кітченері освоїтись, а нас вже потягнуло до Торонто. :)
Торонто - це не столиця Канади, як хтось може думав, але таки найбільше місто і адміністративний центр провінції Онтаріо. В самому місті живе чуть менше 3 млн. народу, але до міста вже приросло кілька міст-супутників, які мабуть також вже вважають себе Торонто, і разом з тим всім народу там десь 6 млн. Все це разом називається GTA (Great Toronto Area).

В Кітченері кожен має своє авто і може не одне, крім нас з Натахою і ще якоїсь частини студентів, які тут вчаться. Тому, для нашої поїздки в Торонто ми з самого ранечку відправились в студентське містечко де має кінцеву зупинку автобус. Насправді, то не єдиний автобус, який ходить між містами, але саме цей був для нас найзручніший. Всього лише за годину з 5 хвилинами він нас доставив до центральної площі Міссісаги. Міссісага - це одне з тих колишніх сіл чи міст, яке приросло до Торонто.

Джерело: 20110226 Toronto

До речі, тут мені важко розібратись де село, а де місто ще й тому, що більшість будинків в спальних районах - приватні 1-2-поверхові будиночки. Причому в більш нових районах всі вони настільки схожі один на одного, що, як сказав водій нашого автобуса - "Таке враження, що їх просто штампують однією печаткою".

Джерело: 20110226 Toronto

В Міссісазі нас зустрів Саньок із уже підготовленою програмою показу міста.
Для початку ми трошки проїхались автобусом до самого озера Онтаріо, на березі якого розміщене Торонто. Приозерний район, який ми побачили, виглядає досить елітно і багато. Хоча мені здалось що жити там вс-таки не настільки престижно, як в Києві біля Дніпра. Канадці ще жаліються, що з озера часто дує холодним вітром і сирістю.

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Потім ми пересіли на внутрішньоміський двоповерховий потяг типу електрички. Поки ми в ньому їхали, то мали змогу побачити ще кілька районів Торонто, заодно примірялись в якому з них нам би було цікаво жити.

Джерело: 20110226 Toronto

Зрештою ми прибули в центр міста, - даунтаун, і влились в потоки туристів і місцевих метрополітів, по дорозі розглядаючи дивА. Кому дива, а місцевим вже давно звичні краєвили і звичайні автобуси :)

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Самий центр міста, з його висотками, автобусами і таксі, нагадав мені Нью-Йорк. Напевне тому, що в Нью-Йорку я ніколи не був, а тільки в кіно бачив. Хоча потім я зрозумів, що все таки навіть на Нью-Йорк це не схоже, бо вулички не односторонні і взагалі... :)

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Панорамка (Соні ;) ):

Джерело: 20110226 Toronto

Таким чином ми знову вийшли до озера, але вже в районі даунтауна.

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Пройшлись по набережній і відправились в їх підземне місто (PATH). Це як наш київський метроград тільки в значно більших масштабах, підземною частиною можна подорожувати від одного хмарочоса до іншого. Кажуть, деякі зовсім ділові тіпочки місяцями не виходять на відкритий простір ні зимою ні літом - з квартири ліфтом спускаються під землю, там снідають-обідають, купують собі все необхідне і тудою ходять на роботу в якийсь із хмарочосів.
Ще в Торонто значно помітніше ніж в Кітченері помітна мультинаціональність. Багатенько китайців, індусів та арабів. На одній з площ був якийсь мітинг з приводу якоїсь арабської країни, хто шарить в прапорах, той скаже якої саме :)

Джерело: 20110226 Toronto

Зробив пару фоток спеціально для Андрюхи - браві канадські полісмени на своїх залізних жеребцях. :)

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Так як настала обідня пора, то ми заскочили в досить прикольний ресторанчик, який працює по принципу фіксованої оплати. Платиш ніби як 14 доларів і їсиш скільки влізе. При цьому якість і різноманітність кухні на досить високому рівні. По факту, однак, оплата виходить десь під 20 доларів, бо в рахунок включають 13% ненависного податку і 15% чайових. :)

Потім ми прокатнулись на торонтовському метро. Звичайне собі таке метро, нічого екстраординарного.

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Вийшли в районі, який традиціно вважається українсько-польсько-європейстким - ХайПарк.

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Джерело: 20110226 Toronto

Тризубчик:

Джерело: 20110226 Toronto

Не знаю, може мені це просто здалось, але крім кількох будівель і українських організацій тут таки дійсно більше білого населення, які по зовнішності потенційно можуть бути з наших країв.
Ще мені здалось, що паркуються тут більш якось по-українськи і частіше розвертаються через подвійну :)

Саньок показав нам де він живе - типу приватний будиночок біля самої дороги, який повністю здається під рент на чоттири сім'ї. На той час в мене вже не було сил фоткати все навколо, крім того Сашка нили нам по чуть скотчу, так що вірте на слово, що я там бачив. :)
В них лендлорд колишній українець із якимись клептоманськими замашками - стягує на бекярд всяке барахло з навколишніх смітників чи що? Відповідно в нас з Наталкою склалось негативне враження про житло, яке він пропонує і ми до нього не підем, хоч навіть в нього і відносно невисокі ціни і можна було домовитись про короткостроковий контракт.

Потім за нами заскочив на своєму авто комрад Григорій і відвіз показати район в якому живе він. Там місцина більш міська, багатоповерхові будинки, які теж, в основному повністю здаються поквартирно. В одній із таких однобедрумних (по нашому - двокімнатних) квартир, він і живе. Його квартирка справила на нас досить позитивне враження - простора, чистенька, в хорошому місці - десь 300м до метро. Мабуть будем шукати собі житло десь по сусідству - гуртом і батька легше бити :)

Джерело: 20110226 Toronto

Ми попили чайку з арахісовим маслом(яке якось дивно липне до язика :) ) і нас люб'язно завезли на автобус, назад до нашого Кітченера-Ватерлоо. До цього часу погода вже сильно зіпсувалась, похолодало, валив мокруватий сніг, видимість була дуже обмежена. В результаті, навіть, водій нашого автобуса, очевидно вперше на цьому маршруті, заблукав вже в самому Ватерлоо і студенти із ЖПСами на мобілках підказували йому куди їхати :)

Трохи більше фоток тут:
торонто 2011

Мобільний зв'язок

Станом на п'ятницю в мене назріла досить нагальна потреба у власному мобільному телефоні/номері.
На форумах і від друзів я вже давно чув, що з мобільними тут в Канаді далеко не так все прозоро і дешево, як на Україні.
Стосовно цін, то, наскільки я зрозумів, за останній рік цінипомітно покращились завдяки деяким операторам, які почали потихеньку демпінгувати. Але ціни все ще досить на високому рівні, порівняно з Україною.
Крім того, тарифікуються як вхідні, так і вихідні дзвінки. Такі послуги як автовизначення номера, можливість конференції і т.д. розглядаються як додаткові опції.
Ще одна хитрість - це те, що навіть якщо ти купуєш номер в якогось оператора, то отримуєш не загальний код(як, наприклад, 050 у МТС по всій Україні), а регіональний. Тобто в моєму номері, придбанному в Ватерлоо, закладений територіальний код Ватерлоо. Дзвінки із інших територіальних кодів тарифікуються, як "дальні". Знов-таки, якщо я переїду до Торонто, то швидше за все мені доведеться або поміняти номер, або принаймні перереєструватись на Торонтівський район.

Враховуючи всі ці хитрощі народ зазвичай підключається на контрактне обслуговування на безлімітні пакети, які коштують в середньому $25-$45.

Я, поки що, вирішив взяти пакет типу українського "препейду" у оператора FIDO. Це вважається ніби як молодіжний оператор, як в Україні "Джинс". В мене є місячна абонплата $10.75 і далі всі мої дзвінки, вхідні і вихідні, коштують $0.1 Коли я вже знатиму де я житиму, матиму банківський рахунок і т.д., то також, напевне, підключусь на якийсь безлімітний контракт.