Je me souviens

 На минулих вихідних ми мали три дні для відпочинку. Понеділок був вихідним за рахунок того самого Victoria Day, який я пам'ятаю з минулого року. Мені раптом подумалось, що це, мабуть, найперше місцеве свято, яке я реально запам'ятав і навіть присвятив йому аж два пости 1 та 2. А ще я пам'ятаю скільки речей для мене тоді було невідомо, вперше, стрьомно... ех! Не те щоб я зараз був дуже стабільний та впевнений в собі, але все ж таки рутинні питання вже давно переважають.

 Та, власне, я не заради лірики цей топік розпочав, а щоб розповісти, як ми їздили на французьку сторону, пізнавати географію та історію. А оця фразочка - "Je me souviens", в перекладі з французької - "Я пам'ятаю", дуже гарно підійшла до діла, бо це один із девізів провінції Квебек, відображений в тому числі і на їх автомобільних номерних знаках. Забігаючи наперед, скажу, що, судячи із тих місць, які ми побачили пам'ятати квебекцям є що. Їх архітектура, фортеці, церкви і храми дуже яскраво свідчать про насичену і цікаву історію, на мій погляд, значно глибшу і трагічнішу ніж історія їх хвацьких південних сусідів.

Переважаюча меншість

 Сьогодні в ранковій газетці вичитав - в четвер державна служба США відзвітувала, що на даний момент в США народжено більше дітей так-званих minority рас (включаючи латиносів, чорношкірих та азіатів). Факт цей має місце починаючи з липня 2011,- 50.4% наявних тоді дітей - діти minority.
 Іншими словами, ті хто раніше були меншістю, формально скоро такими бути перестануть. Особисто мене, в комбінації з поняттями "тенденція" і "прогресія", такий стан речей трошки лякає... :)

Будем посміхатись аж на кутні

 

  .. була в нас в дитинстві така погроза. В сторону насмішників і задавак. А от канадці і так посміхаються на всі 28 аж до кутніх, всі як один радісно світять своїми здоровими, міцними зубами. Тут прямо по зубах впізнавати можна - хто тут виріс, а хто іммігрантик, не з Північної Америки. По кольору шкіри та розрізу очей і то так точно не скажеш, хто вже уроджений канадець, а хто ні.

 А в мене недарма останніх кілька днів в календарику мелькала подія Dentist appointment, яка підсвідомо складалась в одне слово disappointment. :) Розкритикували там моє зубне хазяйство хоч і не прямими словами, але так щоб мені стало зрозуміло - як не візьмусь серйозно доглядати, то паспорт не дадуть повипадає все і ніяких грошей не вистачить їх лікувати. А про ціни на послуги стоматологів тут начувані всі, навіть в Україні. На щастя в мене є страховка, яка як-не-як, але покриває дещо в цьому плані - принаймні на діагностичне відвідування, на дві чистки в рік та на пару пломб має вистачити.

Суворі будні ;)

 Якось так виходить, що в більшості я розповідаю куди ми поїхали, та чого цікавого бачили. А про суворе щодення якось не до вподоби бубніти та і не легко це - роз'яснити толком що до чого. Але дякуючи Наталці, яка прислала мені цей матеріальчик, і дякуючи творчим особистостям, з'явилась можливість донести до публіки цілий пласт інформації. :)

 Кому цікаво - прошу під стрілочку:

М'яса давай! :)

 Повезли нас місцеві, бувалі земляки-українці, на таємну точку, де можна купити м'ясо з перших рук - у фермерів, тобто. Основні переваги - певна гарантія якості (типу органік :) ) і свіжості, хороша ціна. З недоліків - туди треба їхати за 120км, треба брати відразу багато м'яса (цілу свиню). А ще ж ціла свиня - це не просто там філе, куплене в супермаркеті, а там і ребра і ратиці, і навіть п'ятачок. :)

Під катом коротка ілюстрована розповідь про те, як це було.