Що нас не вбиває, робить нас сильнішими...

Я ж скоро планую ходити на нову роботу і вже зараз починаю потихеньку думати, як же це воно буде. Я взагалі люблю заздалегідь попереживати про речі, які мені слабо підконтрольні. А тут усяких приводів вистачає. 

По-перше, мені треба буде спілкуватися виключно англійською цілий день, а, як показує практика, після години активного спілкування буржуйською мовою в мене починає перегріватися "процесор" і я починаю робити дуууже багато граматичних помилок, іншими словами - чухню молоти. Добре хоча б, що програмістам по роду роботи не треба лепетати цілий день язиком за рідким виключенням всяких нарад. Ну і взагалі - це ж те чого я  хотів - навчитись мови в реальних умовах.

По-друге, мені важко уявити в яке професійне середовище я потраплю. Як я вже писав, в одному із своїх постів - тут всі виглядають досить крутими спеціалістами, багато народу дійсно дуже високотехнологічні і "продвинуті". Тобто, середовище досить висококонкурентне і лантухом в ньому виглядати не хочеться. Частіше всього, поспілкувавшись із людьми і розібравшись хто є хто і звідки вітер дує, вдається знайти своє місце під сонцем в колективі і "ходити між краплями дощу".   Але ж тут не той випадок - ні мовними механізмами, ні хорошим розуміння психології місцевих я поки що похвалитись не можу.

По-третє, мені знов доведеться міняти графік, спосіб пересування і взагалі розпорядок дня. 

Адже, що би там не казали, а на поточній роботі мені чимось та повезло - в мене робочий день починається(вся) в 11 ранку, що давало мені змогу іноді поспати до 9 навіть в будній день. Я завжди сподівався, що з віком моя любов поспати вранці(і не тільки вранці) пройде, але не проходить, зараза - вставати рано для мене щоразу випробування. 

Знов-таки, на поточну роботу мені їхати від центра міста і навіть публічним транспортом можна без пересадок на одному автобусі. А нова робота майже в центрі міста, там проблеми із стоянками і прямого транспорту туди також нема.
UPD: О, мало не забув, що серед інших змін в моєму розпорядку, тепер ще й мене субота не буде робочим днем. Що робити по суботах?

При тому при всьому, звичайно, ця моя нова робота - це величезний для мене крок, можливість багато чому навчитись і англійську підтягнути, в тому числі. І подолання всіх цих перешкод, місцями, сподіваюсь, перебільшених, буде з мого боку великим досягненням і вкладом в майбутні кілька років. Я лише сподіваюсь, що я описав ці всі труднощі достатньо колоритно для того, щоб Ви, взнавши через кілька місяців про те, що мене звідтіля досі не вигнали, почали підшукувати велику гранітну глибу для встановлення на ній монументального пам'ятника герою-досліднику. Ну, а якщо почуєте що таки попхали... та ні, не дочекаєтесь! :))))