Травневий рафтінг

 Визнаю, я не знав, чи знав та забув, що річка, яка протікає через столицю Канади, також називається Оттава. Тому, коли мене покликали на рафтінг на Оттаву, то я не відразу зрозумів куди це. Але погодився відразу - давно вже нікуди не вибирався, а активний відпочинок я поважаю особливо.

 

  Коротенько про те, як відбувалося все це діло, а також трошки фоток - під катом.

 Поїздку ми почали планувати не по-канадськи раптово - всього десь за місяць, а не за півроку, як тут прийнято. Через знайомих, мене звели з організатором групи, а потім всього лиш треба було подзвонити по телефону і продиктувати номер своєї картки. Оплачувати що-небудь в Канаді, як завжди, дуже просто. :)

 Вже за тиждень, здзвонився з товаришем, Володимиром, який мене і втягнув в цю авантюру і домовились, що їхатимемо його автівкою. Приблизно в цей же час почали з'являтися прогнози, що погодка буде не по сезону холодна тим більше, що це місце знаходиться кілометрів 300 на північ від Торонто, якщо по прямій. А якщо автошляхами, то і всі 450км. Само-собою, що це нас ніскільки не злякало - стріляні ж горобці! А ще тур не передбачав повернення коштів, якщо відмовлятися менше ніж за 30 днів... Ми навіть відмовилися від пропозиції другої частини групи зупинитися в котеджі, замість палатки.

 Вирушили в п'ятницю, умовно після роботи, а реально - майже після обіду. Довелося відпроситися на пару годин раніше, але це було не дуже важко, бо вже всі потихеньку почали втягуватися в літній відпустковий настрій. Я прийшов на роботу вже із величезним рюкзаком так, що було навіть ще легше відпроситися, бо я виглядав дійсно серйозним туристом. 

 До місця зустрічі з "водієм" добирався на все тому ж чудовому транспорті - GO train, до станції Bramalea, яку я про себе весь час озвучував як "Бармалейна", аж поки не довелось назвати пункт призначення при покупці квитка - отут-то довелось терміново думати, як же вона звучить правильно. Вгадав нормально з першого разу, або касир вже звик до всяких вимов - обійшлося без перепитування.

 Настрій був припіднятий, тому навіть зробив пару знімків нашого даунтауна з вікна вагону:

 Далі нічого особливо цікавого - поїздка дорогами Канади, чудові краєвиди навколо, зовсім маленькі селища, фермерські угіддя. Дякуючи довгому травневому дню, аж до самого пізнього часу було дуже світло і дорога була, в цілому, не важка. Пару разів бачили оленів, що перебігали дорогу, тому далі вже їхали обережно придивляючись і фа-факаючи перед крутими поворотами. Втім, коли прибули на місце, то вже було досить темно та і холодати почало серйозно. Тому ми швиденько відмітилися на рецепції, наші друзі (Антон і Олена) показали нам де ставити палатку і допомогли її розкласти - вони, як виявилось, маю в тому чималий досвід, бо самостійно об'їхали мало чи не всю Канаду на автомобілі - були в Британській Колумбії, Альберті, Саскачевані і т.д. аж до Нью Брюнсвіка. Я й собі теж би хотів так колись прокататись...

 Отже, вночі була температура ну дуже близька до 0°C і я, навіть будучи готовий до того, трохи змерз. Все-таки, як виявилось, мій спальний мішок більше призначений для температур близько +8°C. Тому, дочекавшись ранку, я навіть радий був вискочити з палатки і зайнятися ранковою метушнею - від'їзд автобусом на рафтінг був призначений на 8:30, а до того ще треба було поснідати і взяти гідрокостюми (все це входило у вартість туру). У всьому тому я навіть не встиг зробити ніяких фото, а тому всі фотографії першого дня обмежуються тими, які ми отримали від фотографів, що знімали з берега наші кульбіти на порогах:

 Зрештою, програма передбачала проходження того самого 3-4 годинного маршруту самостійно, на другий день. Але більшість із нашої групи визнали, що для таких тривалих процедур погодка таки холоднувата і наступного дня, в неділю, залишились в таборі. Тим більше, що нас ще очікувала досить довга дорога додому.

 Але ми все-одно не гаяли час дарма - взяли напрокат велосипеди і покаталися околицями, а я, скориставшись затишком, трошки пофоткав все навколо.

Ось так виглядає основна будівля табору (ззовні та всередині):

Є, також, підйомний кран, пристосований для банджі-джампінгу (це типу стрибки прив'язаним за ногу):

 А це стоять наші палатки - ще не сезон, тому площа практично порожня:

 Такі будиночки можна зняти, якщо хочеться чогось більш надійного ніж палатка. Вони знаходяться на краю того ж самого поля:

 Тут же і туалет з умивальниками. Вода лише холодна, але трошки ближче до центру табору була і душова з гарячою водою.

 А це ми, збираємо наші манатки:

 А це я, задоволений і трошки невиспаний :

 А це той самий трілліум, квітка якого є символом провінції Онтаріо:

 А отак ми ганяли на велосипедах по лісовій стежці. Велосипеди, до речі, досить якісні, напевне дорогі:

 Місцевий пляж, теж іще порожній:

 На цьому, в принципі, все - повернулися додому всі живі та здорові, з трошки обгорілими обличчями.
 Якщо кого зацікавили подробиці - де це, по чому це і що там ще є, то це було оця конторка - http://www.wildernesstours.com. Про них можу сказати тільки хороше - дуже хороша і якісна організація, широкий спектр послуг, приємне обслуговування.