2015/08/19

Наболіле про українську ситуацію

 Що я чую з України?
 Кажуть, що шлють повістки, хапають і силком тягнуть в армію - ловлять вдома, ловлять на роботі, зупиняють на дорозі і відправляють воювати...


 Все це озвучується так, ніби хапають якісь вороги, чи інопланетяни і відправляють в Сибір чи на каторгу, а не захищати Батьківщину. Звучить так, ніби уникати військового обов'язку не тільки не соромно, а й навіть єдине правильне рішення. Не говорячи про те, що така поведінка прямо порушує законодавство - те за що боролися.
 Сусідка розповідає сусідці, що її син не ночує вдома, бо боїться що вручать повістку. При цьому нема й тіні сорому за таку поведінку, але лише невдоволеність діями влади. Але ж хіба закон, чесність і порядок не починається з кожного найпростішого громадянина? Тьху!

 Це так я думаю, коли в мені говорить безбашенний патріот. Коли ж в мені говорить той, хто зрештою не витримав того безладу, який чинився в Україні і давненько "втік" до капіталістів шукати кращого та спокійнішого життя, я думаю трошки інакше.
 По-перше, мені видається таки дивним, що в сучасному глобалізованому світі застосовується якийсь морально застарілий принцип примушення до військового обов'язку. Все-таки мені видається мало чи не єдиним цивілізованим варіантом є контрактна армія, куди люди йдуть добровільно, чи то через патріотичні переконання, чи то заробити гроші, чи  то просунутися у військовій кар'єрі. 
 Іще, західний світ бачиться мені настільки глобалізованим і відкритим, що громадянська і територіальна приналежність тут розмита вкрай. Люди тут вже котре покоління звикли до того, що можуть поїхати на інший континент вчитися і можливо залишитися там десь там жити, або просто сісти на літак і спробувати себе в якійсь точці планети, де більше подобається. Європа, Північна Америка, Австралія і т.д. - рамки і кордони надзвичайно умовні.

 Крім того, суть конфлікту, який вже так довго руйнує Україну, носить чисто адміністративно територіальний характер. Так, безумовно, поведінка нашого "братського" народу надзвичайно паскудна, захоплювати такимчином території суверенної держави - це просто якийсь нонсенс, який не вписується в міжнародні норми і закони цивілізованого світу. Але, якщо подумати, ніхто б на тих територіях не влаштовував геноциду, не палили б і не вбивали б мирне населення, людському життю нічого не загрожувало. Це ж те саме, що фашистько-німецькі загарбники свого часу. Навіть не те саме, що конфлікт в Ізраїлі. Тут же, одні "начальники" вирішили нагнути інших "начальників", захопити контроль, підняти свій рейтинг, зашибнути бабла і т.д. 
 Але ж ми думаємо про найвищу цінність - людські життя, уникнення жертв, крові, сиріт. Тому, напевне, варто було би залишити цю бійку самим "начальникам" і хай між собою хоч передушаться. А що ми маємо натомість? Маємо як завжди - маніпуляції і загрібання жару чужими руками.

 Повертаючись, до тих, хто уникає служби в армії... Я поважаю небажання кожного втрачати своє життя, ставати під дурні кулі... поважаю відчуття відповідальності за свою сім'ю, жінку, дітей і т.д. Але, в такому разі, кожен такий індивідум, приймаючи рішення, мав би хоча б чесно визнати сам перед собою - я не є патріотом Батьківщини, мені наплювати на територіальну цілісність моєї держави, я згоден якщо навіть Путін, чи Янукович, чи яка інша гнида прийде до нас диктувати свої порядки, мені пофіг на беззаконня, мені пофіг на гордість і честь - моя хата скраю. Крапка.


Дописати коментар