Як ми добирались

Нарешті можна в своєму кандському щоденнику не всяку фігню про артефакти писати, а описувати реальні канадські події.
Отже, нарешті настав той день, на який в нас були куплені квитки. Напердодні відльоту а нас було пару-трійка скажених днів, присвячених зборам і закриттю останніх важливих справ. Незважаючи на те, що я намагався все задалегідь спланувати і підготувати - життя і реальна обстановка вносить свої корективи, тому деякі процеси все-таки пішли не зовсім правильно, деякі дрібні пунктики були все-таки забуті і т.д. Але, слава Богу, ні про які важливі речі не йдеться.

До аеропорта, як нам і радили, наші батьки не поїхали, а підвезли нас із комфортаом і припіднесеним настроєм наші загартовані в боях друзі (Андрюха, Колян, Льоха - велике Вам дякую!). Ми з Натахою були трохи вимотані і на нервах, але вони не давали нам похнюпитись і зробили все щоб ми нарешті без шуму і пилу покинули територію України :)

Джерело: Stup in Canada

Джерело: Stup in Canada

Джерело: Stup in Canada

Починаючи із самого прийому багажа ми весь час очікували якихось неприємностей - чи то сумки заважать занадто багато, чи то почнуть чіплятись до наших віз, чи то щось в торбах знайдуть таке, щоне можна брати в літак. Але, знов-таки, все пройшло напрочуд гладенько. Бориспільскі співробітники аеропорту вели себе дуже коректно, посміхались і зайвих запитань не задавали. Виникла невелика заминка коли в моєму рюкзачку в ботинку знайшли величеньку пляшку якоїсь наталкиної косметики (просто при останніх пакуваннях я перекинув дещо з чемодана в ручну поклажу, а про заховану в ботинок пляшечку забув), але і тут виявилось що та пляшка не така "небезпечна" і в нас її не забрали :)

Джерело: Stup in Canada

Зрештою, наперекір нашим побоюванням про западло, виявилось, що нам якимось чином дістались місця в бізнес класі і ми взагалі почувались мегакомфортно. Сидіння в цьому відділенні стоять по 2шт., а відстань мі рядами величезна - близько метра. Завдяки такій відстані сидіння підвищеного комфорту можна розкласти в практично горизонтальне положення, під ногами є також підставка, що піднімається... Одним словом 10-годинний переліт в нас пройшов дуже легко. Ми встигли і поспати і почитати і підготувати непотрібний, як потім виявилось, список наших речей. Єдиною нвеличкою проблемою, була сім'я хасидів, що базувались на сусідніх сидіннях і там було 9 енергічних, непосидючих, веселих діток. :)
Сам політ, з точки зору літака, також пройшов без жодник проблем і ми прибли в аеропорт призначення на 20 хвилин раніше.

Джерело: Stup in Canada

В самому аеропорту нас, на одному з поворотів, відправили, як іммігрантів, в інший бік від решти пасажирів і ми приготувались до довгої і виснажливої процедури. Але і тут нас чекало дещо інше - виявилось, що черги в іміграційному відділі не було зовсім, офіцер-жінка задала нам кілька формальних запитань, попросила розписатись в трьох місцях і відправила на отримання пачки брошурок з даними для ньюкамерів. Однак, якраз із цим офіцером таки виникла невеличка проблемка. За порадою попередників, ми спробували аргументовано її попросити, щоб вона викреслила наші "second name" з форми, але вона виявила повне нерозуміння, чому цеповинно робитись. Більше того, заявила, що навіть при її бажанні вона не має анінайменшого права вносити поправки в наші імена. Отака фігня... Враховуючи, що при заповненні полів наші "по-батькові" просто не влізли по розміру в їх поля, то в мене вийшло недолуге Dmytrovy, а в Наталки - Ivaniv.

Після отримання сумки з брошурками ми потрапили в зал отримання багажу, де я з гордістю використав ті самі 2 доллара, і вже з тачкою пішов ловити наш багаж.
Весь процес зайняв хвилин 50.
В аеропорту був безкоштовний Wi-Fi і нам вдалось з мобілок відправити перші коротки звістки на Україну про наше успішне прибуття.

У вестибюлі нас, ошарашених, зустрів мій старовинний товариш Саньок, привітав нас пресловутим "Welcome to Canada!", заспокоїв нас і пригостив кавою. А тим часом інший старий знайомий вже їхав за нами, щоб забрати нас, все ще ошарашених, разом із пожитками додому. А ще один, нехай не старовинний, але від того не менше товариш, в цей час був напоготові "на підстраховці", готовий підсобити, якщо наші пожитки не влізуть в одне авто. Ех, великий Вам, друзі, уклін за забезпечення такого безпроблемного і м'якого прибуття на канадщину! :)

Джерело: Stup in Canada

Старенька Королла, однак, здивувала тим, що наші 4-ри баула-бегемота(+ кілька дрібних сумок), таки сукупно туди помістились і Владлен з вітерцем провіз нас до нашого тимчасового пункту призначення - до себе в гості. До речі, чесно кажучи, ця поїздочка дещо змінила мої уявлення про дотримання правил ДР в Канаді. Народ шпарить по хайвею 120, а то і 140 при дозволених 100, місцями лихачать і т.д. Але це такі перші враження про цей аспект. Як там все насправді в плані правил дорожнього руху я точніше знатиму з часом і, сподіваюсь, не забуду присвятити цьому пару абзаців.

А на черзі в мене опис мого першого дня в Канаді і, повірте, вражень настільки багато, що описати це якісно майже неможливо. :)