Робота не вовк...

Точно пам'ятаю, що ще будучи в Україні я переживав про те, як сильно в Канаді заставляють працювати. Ходили слухи, що тут жучать конкретно і просто так відлинювати і "курити бамбук" не вдасться. Я тоді ще запитував у місцевих (у Танчіка, в основному) про те, як у них це на роботі влаштовано. Вже і не пам'ятаю, що конкретно вона сказала, але в цілому заспокоїла - різниця з Україною невелика. :)

 Тепер, пожувавши трохи канадського хліба, я можу розповісти про певні свої враження та висновки.

 Ну, по-перше, тут дуже важливий сам факт отримання роботи. Нема роботи - ти за бортом. Отримав роботу - фігурально, можеш на другий день іти брати кредит на будинок, машину і абонемент в елітний спортклуб. Особливо це відчувається серед іммігрантів, яким нема куди відступати і, на крайняк, в батьківській хаті не перетусуєшся.

 По-друге, що пов'язано із першим пунктом, відразу по знаходженню постійної роботи, можна почувати себе значно спокійніше. Всі роботи офіційні, ніхто в конверті, оминаючи податки, вам не платитиме (принаймні я про таку практику тут навіть не чув). А з офіційністю приходить і соціальний захист, і додаткові бенефіти. Зазвичай, працівника ніхто просто так не звільняє, а в найгіршому випадку виплачується досить пристойна компенсація у вигляді 60% зарплатні, якщо я не помиляюся, протягом 6-ти місяців.

 Варто, однак, відмітити, що зараз така форма працевлаштування все більше заміняється контрактними позиціями, у всіх сферах бізнесу. На таких позиціях більше платять, але й стороннього забезпечення менше, та і впевненості в тому, що буде після дати закінчення контракту теж, практично, немає.

 Але це все загальновідоме і офіційне, а я хочу розповісти що я наслухався від людей і що сам побачив. Цілком, однак можливо, що мені просто так повезло із колективом. Але, навіть, якщо так, то я цьому радий. Так от, мені здалося, принаймні на моїх роботах, що відсутнє показне розгільдяйство. В Україні якось більше вважалося нормальним та, іноді, навіть геройським, максимально уникати роботи і так, що між собою співробітники одного рівня не бояться цим похвалитися. Типу, - "Ну її ту роботу, я що їм негр чи що?" Тут же народ навіть близько не показує один перед одним, що їм не хочеться працювати. Можливо, бояться, а можливо це загальний такий менталітет. Навпаки, всі рвуться працювати і всіляко висловлюють свою зацікавленість у вкладенні власної частки в загальний успіх. При цьому, наприклад, в моїй поточній фірмі ще й не тільки говорять, а й дійсно працюють на совість. Звичайно, є і такі компанії, як то крупні банки і т.п., де колективи роздуті, народ просто тупо просиджує штани місяцями та при цьому ще й отримують завищену зарплатню. Але навіть такі місця викликають у більшості працівників певну огиду. Такі місця розцінюються не як тепла місцина, куди кожен рветься, а як якась кар'єрна обочина.

 В решті, ніякої сильної різниці від України дійсно нема. Зате є слухи, що в Штатах працювати значно важче, що от там-то жучать на славу... 

 Ну, хто знає, може колись мені вдасться і про роботу в США взнати більш близько. :)