Наші люди в Голівуді :)

Поки в мене зріє розповідь про мої перші враження на канадській роботі, скористаюсь паузою, трошки підтягну хвости і здую пил із подій, які не описати ніяк не можна.

Мова піде про одну сімейну парочку... Я би міг сказати що в них обох в одному місці шило, але це би означало що їм не сидиться на місці і вони мотаються "куди не попаді". Але це було би тільки частиною правди, оскільки ті, в кого в тому самому місці шило, мотаються досить хаотично і при цьому всі їх думки в основному тільки з тим некомфортним фактом і пов'язані... а шило, самі розумієте, факт дуже некомфортний так що на інші якісь корисні справи думок вже навряд чи вистачило би. А у них же вистачає і думок, і сил, і таланту на всі інші житейські справи і досягнення. Коротше, стосовно цих індивідуумів я би сказав влучніше, що земля горить в них попід п'ятами, або, якщо вже притримуватись шила, то земля під ними крутиться-вертиться так ніби в неї шило в одному місці. А вони цим продуктивно користуються.

Почнемо з того, що живуть вони в США - це вже для багатьох як омріяна пригода. А перед тим вони пожили в Канаді, що теж не просто Вам так... Ну а сказавши, що вони, поміж захоплюючими подорожами підпрацьовують в такій конторі, що якщо я Вам підкажу, що ця контора дуже відома і навіть якщо я лише натякну, що її назва починається на "М...", а закінчується "...софт", то навіть читачі з крайньої хати в селі Верхні Васюки і ті з першого разу відгадають що це за місце роботи.

На цьому я їх критичну характеристику припиняю, бо вони також почитують мій блог і можуть сильно загордитись. :) А розповім краще, коротенько, як вони завітали до нас на східне узбережжя в славне місто Торонто.

 Отже, не довго вагаючись,  вони зібрали пару чемоданів та прилетіли до нас у нсуботу. Якщо не вдаватись в зайві подробиці, то план полягав в тому, щоб в суботу вранці прибути в Торонто, потусуватись тут два дні і, сівши в понеділок вранці, скориставшись різницею в часі, вже бути на роботі в той же день. Отак-от оперативненько. :)

 Як і всі порядні туристи, вони негайно відвідали одне із найцікавіших місць нашої околиці - Ніагарський водоспад. Я в той день працював, тому представником від місцевих була Натаха, яка провела і показала все, що дозволено прибульцям:

За словами прибульців, водоспад їм дуже сподобався, а так як вони мали приспособу для захисту фотоапарата від води, то і в них було кілька фоток із самого виру стихії. Правда, краплі води все-одно заважають і розмивають зображення, а фон із бризків і туману виглядає як біла стіна:

Далі, власне, про Найагру мені розповісти нічого, тому перейду до недільних подій, які ми зустріли разом. А в неділю план був прогулятись по якихось торонтівських цікавих місцинах і, звичайно, відвідати іншу дуже відому туристичну точку - CN Tower. Ми самі досі іще не були на цій вежі, тому для нас це була гарна нагода.

Перше куди ми подались - це райончик Distillers. Він знаходиться прямо поряд із центром міста і виглядає дійсно досить колоритно. Наскільки я зрозумів, раніше, десь в середині 19-го століття, це був район де скупчились виробники алкогольних напоїв, зокрема віскі, будували свої фабрики. Тобто, строго кажучи, це просто промзона. Але завдяки магії міцного алкоголю цей район не тільки зміг зберегти свій історичний вигляд за ці майже двісті років, але і самі ці промислові будівлі чимось манять та причаровують людей. Коротше, чиясь світла голова вчасно зуміла ту магію розпізнати, навели там порядок, назвали район історичним, стару рухлядь експонатами  і в тому районі почали відкриватись численні кафешечки і ресторанчики.

Оця «жерстянка» мені чомусь відразу нагадала комп'ютерну іграшку Half-Life, хоча я ніколи толком в неї не грав:

А це просто монументальна скульптура з металу:

А ось і експонати:

Ось ці стокілограмові дерев'яні циліндри виглядають дуже солідно. Правда, я досі гадаю чи вони дійсно раніше виконували якісь реальні функції (люстри?), чи це вже сучасна інтерпретація...

Крім наливайок там також можна вільно відвідати арт-галереї, піддати детальній критиці творіння майстрів:

Серед кафе ми не змогли оминути ту, з дверей якої йшов дивний аромат шоколаду. Тут виготовляють різноманітні шоколадні ласощі і через скляну стіну можна було побачити, як це все відбувається:

І звичайно ми вирішили спробувати те, що справді називається гарячим шоколадом:

Дуже гарний смак, але і злипнутись може все що завгодно.

Далі, прогулянка центром міста - Даунтауном із його хмарочосами із скла та металу:

 

 

Із озером Онтаріо, на якому пересічні канадці ходять під парусами своїх яхт:

І далі, до наступної точки нашого інтересу - башти.

Тепер стосовно самої башти. Так, башта висока і вражаюча. Коли піднімаєшся ліфтом і за скляною стіною з лякаючою швидкістю мелькають десятки метрів висоти - це захоплює дух. Але в цілому башта мене розчарувала. І може б розчарування не було би, якби не так розрекламована скляна підлога, на яку страшно ступити і т.д. Насправді вона виявилась зовсім невеличкої площі, та ще й на ній в усіх позах намагалась сфоткатись ціла юрба туристів:

Хоча так, види звідти відкриваються дуже прикольні:

Була можливість подивитись на високе звисока:

Оцінити що із себе представляє Торонто, як цілісна сутність:

Нецентральна частина міста дууууже зелена і в цілому невисокоповерхова. До речі, оті білі високі будинки в центрі зображення - це будинки в одному з яких ми живемо:

І таки дійсно виникало бажання доторкнутись до всього цього грандіозного видовища:

Ну, але в цілому атракціон для туристів, з можливістю купити сувенірчики, сфотатись біля символів країни і т.д.

пузатих символів, до речі:

Феєричним закінченням дня був похід в досить відомий ресторанчик "The Keg", де наші туристи, будучи вишуканими гурманами, пригостили нас із Наталкою, без перебільшення, найніжнішим і найсмачнішим стейком, який пам'ятає моє черевце:

Ну і тоді вже добряче подобрівші після такого веселого і насиченого дня ми скористались послугами торонтівського метро, щоб добратись додому:

Так от, починаючи із цього самого метро, наші гості із західного узбережжя відмітили, що Ванкувер дуже сильно відрізняється від Торонто. Метро там більш високотехнологічне і футуристичне. Та і вся інша обстановка справляє значно більше враження на новоприбулих. А Торонто більш якийсь традиційний і практичний, захаращений іммігрантами і їх проблемами... Щось таке. В принципі, це мені в чомусь дало розуміння, чого я не був в великому захопленні від Торонто з самого початку. З іншого боку, я тепер більш зацікавлений відвідати те саме місто-чудо - Ванкувер.