Про складнощі роботи на дому

 Якщо може хтось не пробував працювати вдома, то краще не беріться. Я маю на увазі робити якусь роботу, яку зазвичай люди роблять в офісах і кабінетах. Не беріть ту роботу додому на вихідні. І не вірте байкам, які вам може розповідають - "ой, як класно працювати з дому - хочеш попрацював, хочеш попив чайку, на диванчику посидів і т.д."... Вся фігня в тому, що в основному хочеться пити чайок і сидіти на диванчику, а то і прилягти кимарнути. :)

  Друга по черзі, але явно не по важливості, запара в тому, що твої домашні зовсім не сприймають тебе серйозно працюючим. Раз ти вдома значить можеш за хлібчиком зганяти, значить з тобою можна потриндіти на всякі теми і взагалі вважається, що ти не зайнятий. Потім хтось подзвонить потриндіти, хтось напише в аську... Додай до купи своє внутрішнє відчуття, описане в попередньому абзаці і разом вже складається картина небоєздатного працівника.

  Ну ок, довелось попрацювати вдома... Так бувають же задачі, які сидиш собі та й робиш, як горох перебираєш - тієї половинки мозку, яка вдома таки трошки боєздатна, достатньо.  А якщо на біду дісталась задача з заковиками, трудоємка і непроста, то взагалі пиши пропало. Перших дві години ти сидиш з лаптопом за столом... потім годинку з ним же на дивані, потім опиняєшся десь на кухні, а зрештою в спальні на ліжку... лаптоп все ще із собою! На ліжку ти лежиш на пузі, потім на боку - незручно набирати текст на клавіатурі... потім напівсидячи, напівлежачи... подушки підкладаються то збоку, то під шию, то взагалі заважають...

Слава Богу, якщо вдається заснути і проспати все, а потім прокинутись, коли вже пізно щось робити і зрештою робота повернеться до офісу. А якщо совість сильніша, то ти вчасно підскакуєш, заварюєш побільше кави, - знов за стіл... Лице кисле, настрій зіпсований, вихідний пропав, а робота все-одно може так і залишитись недоробленою.

Блін, от вгадайде, звідки я все це знаю? :)