2011/08/03

Про те як тут вчаться і як нас вчать

В городе появилась новая цирковая афиша: "Впервые на арене летающие крокодилы!!!" Все билеты проданы - аншлаг. Вот выходит на арену дрессировщик с большим хлыстом, а за ним стайка летящих крокодилов.
Удар - летят направо, другой - налево Все в полном восторге. Вдруг один крокодильчик отрывается от стаи, подлетает к зрительнице, кладет ей голову на плечо, в глазах слезы и говорит: "Нас здесь так бьют, так бьют."

Так, цей анекдот, один з моїх улюблених і я хочу розповісти як тут нас "б'ють". Нас - це іммігрантів. Б'ють - це процес пошуку роботи і підтусовки організму під місцеві вимоги і реалії. Але відразу хочу попередити - це я не жалітись зібрався, бо буду розповідати не тільки про "рубці", які від "биття", а і про те, як ми ("крокодили") починаємо літати :)
Вірніше навіть не так, бо це звучить дуже пафосно... Насправді, просто хочу розповісти (ще раз) свої суб'єктивні враження про місцеву освіту, професійний рівень працівників і як тут приходиться новачкам.





Перше, що наші знають, а вірніше сподіваються, про західний світ(особливо про т.з. "піндосів") - це що тут всі тупі і обмежені. Зразу хочу сказати - це неправда. Інакші - це правда. В чомусь, більш строге слідування писаним правилам може здатись тупизною, в чомусь вперте небажання зрозуміти якусь хитру авантюрку здається обмеженістю, але то лише здається. Роблю для себе такий висновок з того, що вони вперті і негнучкі коли це їм вигідно, коли вони на сильній стороні цих правил і отримують з цих правил дивіденди тим більші, чим непохитніші ці правила. Але там, де діло доходить до отримання законної вигоди їх шустрості і хваткості ще багато хто позаздрить.

 Інший висновок, який я зробив, дивлячись на досить вибіркове дотримання правил і законів - це такий спосіб захистити свій устрій. Уявіть собі - в цю країну валять великими юрбами хитрі, розумні і хвацькі іммігранти, контрактники, біженці. Кожен несе з собою багаж власних цінностей, звичаїв і звичок, а разом з тим культуру і власний лад. Як зробити так, щоб країна (а особливо іммігрантські гарячі точки типу Торонто) не перетворилась на якийсь хаотичний вокзал? Ага, закувати це все діло в міцні рамки власних правил і законів. Коли я говорю про правила і закони я говорю не лише про якісь там офіційні законодавчі бази, а також про неписані правила і звички. Типу (може не дуже вдалий приклад) строгий відбір на роботу на основі пресловутого канадського досвіду...
Більше того, вони діють не тільки кнутом, але і пряником. Прямо з аеропорту вас доброзичливо зустрічають імміграційні служби, оповивають турботою, посмішками і інформаційними матеріалами. Після чого плавно передають в такі ж турботливі руки адаптаційних служб типу YMCA. А там Вам ввічливо і терпляче і безкоштовно розповідають як треба себе перебудувати, щоб стати членом місцевого суспільства. :)
Ок, на цьому місці закінчую про "теорію зговору" і тим, кому здалось що я маю щось проти повідомляю - нічого не маю проти. Дуже правильний і дієвий підхід. Він не діє на всі 100%, звичайно, але дуже-дуже сильно послаблює ефект вокзалу і має дуже багато позитивних результатів.
Ще одна причина, чому в наших може скластись враження про місцеву тупість - вони тут досить розслаблені. При всьому тому, що навколо ідола під іменем "працевлаштування" тут киплять величезні пристрасті, які можуть призводити до неврозів, зривів і суїциду - місцеві все-таки розслабляються і намагаються пливти по життю плавно і не роблячи різких рухів і не випендрюючись.

Тепер про місцевий височезний професіоналізм. Це і правда і не дуже. Правда тому, що дуже толкова інженерна основа. Знов-таки, все закуто в правила, норми і ліцензії. Будь-хто з червоним носом не може стати сантехніком лише тому, що він знає з якого боку брати плоскогубці і має залізну витримку при торгівлі з суєтним товаришем клієнтом, в якого бачте, десь там протікає...
З іншого боку, людська природа все-таки та сама і тут і в Африці. Там де можна відмазатись - відмажуться, там де можна збити бабульчиків - зіб'ють і т.д. Рівень сервісу, наприклад підтримки користувачів, залишає бажати кращого, ніхто з вами особливо панькатись не буде. Ті самі телефонні черги "на музичці", часто слабозацікавленість персоналу і т.д.
 Ще правда те, що в них класно заточена освіта. Я не знаю про всі навчальні заклади і всі нюанси, але з того що я чув - вони дуже толково готують професіоналів своєї справи, теоретичні курси часто перемежаються практичним застосуваннях на реальних об'єктах, ставляться справжні задачі і приймаються тільки справжні результати. Все це досить сильно підкріплено ідеологічно і морально. Одним словом, місцеві студенти хоч і не всі заучки, але зовсім мені не вписуються в образ молодих пройдох-хуліганів, які прогулюють пари і попивають в гуртожитках горілку в значних кількостях. Більше вони, мабуть, схожі на студентів Радянського Союзу 60-70-х років, коли фігурувала ідея і цілеспрямованість до світлого майбутнього. Але це мій суб'єктив, знов-таки :)

З професіоналізмом, також, трохи зміщений баланс порівняно з тим, до чого я звик. В нас, як? Якщо ти працюєш на якійсь самій завалящій роботі без спеціальності і особливої кваліфікації, то ти отримуєш децл, але і болт на роботу забиваєш скільки хочеш. Як вже зовсім припече і виженуть, ну то завжди можна пристроїтись на щось схоже не завтра, то післязавтра. До цього в нас звикли і навіть вимоги до цього рівня робітників в нас невисокі - ми ж бо знаємо скільки він отримує за цю собачу роботу. Якщо ж ти хочеш рости і добиватись, то потрапляєш в так-звану середню ланку, яка, власне розрулює більшість важливих справ і мріє цю середню ланку перерости, щоб заробляти більше, а працювати менше. Станеш тим, хто з тебе сьогодні запитує - значить з тебе вже запитуватимуть менше. :)
Тут ця схема порушена. Не знаю чому, можливо через іммігрантів, а може тому що зарплатня обмежена знизу - менше $10.25 за годину платити ніби не можна. Найбільше дрючать нижню ланку і вимагають стільки, що за ті десять баксів відпрацюєш сповна. Та ще й не так просто попасти на цю нижню ланку - подавай кваліфікацію, досвід, ліцензію, особисті якості. Середня ланка також вколює немало, але тут вже і зарплати покращі і болота під нігтями менше. Власне, на цій середній ланці настільки комфортно, що частіше всього і не варто нікуди далі рипатись - можна бути простим і добросовісним виконавцем-ремесленником який робить свою роботу, має свої бенефіти достатні для дуже комфортного життя (відпустка-автомобіль-будиночок-навчання дітей-забезпечена старість) і не завжди варто ломитись у вищу ланку де позиції без бою не даються і втрачаються нерідко і на дозвілля часу мало.
От саме ця комфортність середньої ланки, на мій погляд, і є джерелом проблем для працевлаштування новачка-іммігранта. Куди цілить високоосвічений і досвідчений іммігрант українець - в цю середню ланку. А там вже всі сидять на своїх місцях, лупають очицями, посміхаються, - "How are you?" :)
Але це ж не біда, український іммігрант освічений і битий. Ідемо дивимось на вакансії - їх купа! Щоденні оновлення! Починаєш вчитуватись - більшість вакансій мають першим словом приставку Senior. По нашому це як старший, провідний спеціаліст. Всім потрібні провідні спеціалісти, а щоб назва посади не здавалась голослівною, такі вакансії оснащуються обширним списком вимог, кваліфікацій і реальних результатів - де міф про те, що тут потрібні вузьконаправлені спеціалісти?! Як казав Ліонель Лярош - всім потрібен виконавець, який вже працював на аналогічній посаді у більш успішного конкурента :) Ну і звичайно на такій посаді людина вже за щось відповідає, мусить діяти повністю автономно, або навіть може мати підлеглих/підзвітних, а отже лідерські якості, непохиний авторитет і, само-собою, неабиякі мовні здібності. Підходить на таку позицію імігрант-новачок? Ой навряд чи... Нам би якусь посаду Intermediate, ну або на крайняк Junior, нам би зачіпитись, а далі ми себе покажемо!... Листаємо сторінки з вакансіями, шукаємо-шукаємо... Блін, а де ж ці вакансії? Невже в Канаді всі провідні? Куди поділись середні, хто робить їх роботу? Ну, так а там вже сидять, посміхаються - How are you? :)

Засада для такого іммігранта полягає ще в тому, що в паніці спостерігаючи витоки фінансів із привезених із собою запасів, іммігрант може надуматись влаштуватись на нижчу ланку в сподіванні на те, що хоч якісь грошики на прожиття, а тим часом пошукати нормальну роботу. І на цьому шляху може очікувати засада. Бо, як я вже казав, на нижніх ланках дрючать так, що мало не здається і ефективність пошуку нормальної роботи сильно понижається... Ну і взагалі режим економії та постійного напруження не сильно позитивно впливаю на ауру спеціаліста. А ще, буває і таке, ця робота може так затягнути, що вирватись звідти стає дуже важко, іноді неможливо. І часто це трапляється саме з сумлінними і працелюбними іммігрантами, які роботи не бояться...

Так що моя порада, знов-таки суб'єктивна -  перед приїздом запасайтесь ресурсами, реальним баченням ситуації, оптимізмом і силами перетерпіти цей жорсткий навчальний курс для іммігранта. Тому що, як показує практика, зрештою у всіх все налагоджується, влаштовується і стає приблизно так, як хто і хотів.

П.С. Переглянувши що я тут написав зрозумів, що в результаті виклалось трошки не те, що хотілось з самого початку. Але букв все-одно багато :) Думаю, як небудь таки повернусь ще до цієї теми, щоб таки розповісти, як класно тут можна навчитись і набратись досвіду :)

4 коментарі:

NAZARIY сказав...

А Ви в якій ланці знаходитесь?)))

faust сказав...

Чекаю з нетерпінням продовження :)

Unknown сказав...

to NAZARIY:
Ну як в якій... фактично в нижчій, хоча вже трошки повезло і вдалось всунути ногу в двері до середньої ланки :)

to Doctor Faust:
Ну, на подібні серйозні пости я не скоро дозрію... Дума, далі буде кілька постів про легковажне проведення часу :)

Grygoriy Tsybulko сказав...

На самом деле несложно и ниже 10.25 платить, все можно обойти :)
Да и законы, как сам видишь, есть, но соблюдают их не все и не всегда.

Хотя бы по дорогам посмотреть - кто как ездит.

Легкий бардак, но в чем-то это наоборот приятно :)

Как говорил один знакомый - тут как в Советском Союзе, как будто и не уезжал никуда...
Только свобод для гражданина/резидента тут больше.