Із рубрики "Коротко про найважливіше"

 Останні два тижні тут маю дуже насичені всякими невідкладними справами. Настільки, що навіть не вистачає часу на одну із улюблених справ - блоговодство :)

Так що кому не пишу, не дзвоню, не заходжу в гості - звиняйте...

Втім, мушу коротко розповісти що ми маємо.

По-перше, на останніх вихідних до нас в гості приїжджали гості із західного узбережжя - з Сієтлу. Ми провели з ними в загальному рахунку два дні, повних цікавих вражень, про які я обов'язково напишу окремо і з картинками.

По-друге, приблизно у вівторок клацнуло півроку, як ми почали освоювати далеку канадщину. Який не який, а все-таки ювілей. Тепер можна відповідати на питання "скільки"  не числом місяців, а чимось гордим типу "та вже більш ніж півроку" ;)

По-третє, якраз у вівторок, тих самих "півроку" ознаменувались тим, що мені запропонували роботу в одній перспективній софтверній фірмі і я дуже-дуже схильний ту пропозицію прийняти. Особливо розповідати поки немає про що, але, думаю, про це ще точно буде детальний звіт... і мабуть не один. :)

Ну і, нарешті, про погоду. Таки почало відчуватись наближення осені. Тієї літньої пекельної спеки вже зовсім немає. Частенько, практично щодня, проходить дощик, іноді такі зливи що ого-го. Втім, літо ще тут і після дощу виходить сонечко та швиденько наводить свої порядки. Особисто я зовсім не проти такого протистояння (каламбурчик :) ) - на вулиці і тепло і свіженько, а трава таки дійсно зазеленілась по-новому. Побачимо, які там ще сюрпризи нам приготувала чужинська природа, але сподіваюсь, що зима прийде не скоро - я ще не забув минулорічний сніг і до нових кучугур поки що не готовий :)

Україну вітаю з Днем Незалежності! 

Сподіваюсь і вірю, що супостати, які ту Незалежність обліпили з усіх боків, зрештою обсиплються як труха.