Якось я так подивився на себе із сторони і зробив висновок, що я забагато говорю і пишу про економію. З того всього може скластися ціла низка хибних вражень. Наприклад, що я більше ні про що не думаю, а лише про грошики і де би їх урвати. Взяти хоча б всю цю автомобільну тему - все почалось із того, що мені підняли страховку на якихось нещасних $40, а я затіяв таку бучу - відмовився від користування власним авто, що безумовно приносить певні незручності.
Звичайно, слова самовиправдання будуть звучати не дуже переконливо, особливо враховуючи, що, загалом кажучи, тут і виправдовуватись нема особливо в чому. Проте, деякі коментарі на цю тему я би все-таки хотів висловити.
По-перше, для мене в цьому ділі більше стоїть питання оптимізації. Я палкий прихильник принципу Парето - 20% зусиль приносять 80% результату. Я навіть вніс би поправку, що решта 80% зусиль можуть і не привести до решти 20% результату. Не дивлячись на те, що правило це бере свій початок із суто економічних досліджень, воно чудодійним чином має вплив на більшість аспектів нашого життя. А ще в мене є теорія "рекурсивного" принципу Парето. Не буду стверджувати, що я перший її придумав, бо зазвичай все що я придумував виявляється вже кимось давно описано. Але суть "рекурсії" в тому, що приклавши 20% зусиль і отримавши задовільні результати, можна спробувати розглянути решту 80% можливих зусиль і ще раз виділити із них 20% (20% від 80% = 16% ) які ще раз дадуть 80% толку від тих решти 20% результатів, а це ні багато ні мало, а додаткові 16% користі. Тобто справедливий розмін 16 на 16. Явно варто спробувати, правда? :)
По-друге, мене часто кортить поекспериментувати з чимось і зробити якісь висновки, вражаючі своєю новизною. Це можуть бути експерименти із якоюсь технікою, електронікою і т.д. А можуть бути і експерименти із поведінкою, коли варто обдумати, а що якщо вся юрба біжить не туди і варто спробувати щось інше.
По-третє, є в мене тяга вести доскональний облік і класифікацію. Взагалі я десь читав, що людство тяжіє до класифікації - більшість наук сформовуються на основі того, що береться купа сміття і класифіковується згідно якихось правил і виключень. У фінансовому світі, це також має своє відображення у вигляді фрази - "деньги любят счет" (не впевнений стосовно перекладу українською).
І, нарешті, коли я обґрунтував тут все такими позитивними поняттями як оптимізація, експериментаторство і класифікація, я додам трохи перчику і наведу одну прикольну фразу, яку любив казати один мій товариш - "лучше быть жлобом чем попрошайкой"(знов не хочу перекладати з російської). Трошки грубувато і потребує роз'яснень, але це, якраз, може бути досить влучною фразою в умовах північноамериканського суспільства, яке прямо-таки плекає і пропагандує життя в борг. Канада дуже непроста країна в фінансовому плані. Фінансові потоки і зобов'язання тут такі спритні і суворі, що можна одним маленьким вчинком, одним розчерком пера потрапити в обставини, які будуть потім керувати вами все ваше життя.
2 коментарі:
З іншого боку мрія багатьох людей це не обтяжувати себе розрахунками. Я он коли виплатив кредіт за авто вздохнув з полегшенням. Саме тому що можна вже не рахувати що де коли, це якби відчуття свободи від обставин - напевно сама приємна з різновидів свобод )
Правда мене вистачило буквально на місяць - відразу почав на шось інше гроші копити.
Та ото ж в тому і справа, що в сучасному фінансовому світі не обтяжувати себе розрахунками майже ідентично приректи себе до вічних боргів так, що і нащадкам залишиться виплачувати :)
В Україні ще цього нема. Я часто кажу, що в Україні, якщо що, при біді можна закрити двері, зашторити вікна і зменшити свої розходи до мінімума. Тут таке недосяжне. Люди з дитинства підключені до системи обороту бабла - кредити, рахунки, депозитні плани... Як в "Матриці" - штекер в потилицю і нікуди ти не дінешся :)
Дописати коментар