Петрик, день 5

 Те, що для Петрика вважалося п'ятим днем, для нас, батьків, був першим днем вдома, коли ми забрали його і новоспечену маму з госпіталю. 

Пошук сімейного житла середньої категорії

  Отже, як я згадував у попередньому дописі, в нас виникла потреба змінити житло з чисто молодіжного на сімейне, щоб було куди і дитину покласти і батьків запросити на довгий термін. 

 В своєму будинку, ми платили приблизно $950 за однобедрумну квартирку, включаючи всі комунальні послуги. Враховуючи те, що нам до метро було дуже близько і взагалі район High Park дуже приємний, то нам зовсім не хотілося нікуди переїжджати. Тому, перше що ми зробили, запитали в нашій же будівлі, скільки буде коштувати змінити 1-бедрумну, на 2-бедрумну. Я був неприємно здивований ціною в $1600 плюс оплата за електроенергію (~$40/міс.). Тобто, додаткова кімнатка в тому ж багатоквартирному будинку коштувала додаткові $700 на місяць, а це ж приріст більш ніж на 70%. Знаючи приблизні ціни, які платять наші друзі в передмісті, ми зметикували, що за таку ціну ми можемо отримати значно більше зручностей, - можна було розраховувати на пристойний таунхауз, або, навіть, будиночок. Ну і ми відразу визначили для себе цінове обмеження - таку саму ціну, як ми би платили, якби переїхали в 2-бедрумку в тому ж будинку.

Переїзди

За останні півроку в нас відбулося два чималих переїзди.

  Перший - офіс нашої компанії вирішили перенести в інше місце, яке б відповідало вимогам нашого розширеного колективу. Всі були дуже раді з того переїзду, бо люди вже сиділи по всіх можливих кутках, навіть частково в приміщенні кухні.

4 роки промайнули

  Між іншим, пару тижнів назад було 4 роки, як я в Канаді. Дату можна було би проігнорувати, але я не знаю чи ще колись в мене будуть такі чотири роки - кількість подій зашкалює.

Зміни до імміграційного законодавства

 Тут, недавно, прокотилася хвиля обговорень стосовно майбутніх змін до імміграційного законодавства Канади. Такі значні зміни, між іншим, вносяться вперше від 1977 року.

 Одним із найбільш яскравих аспектів в пропонованих змінах, є те, що тепер, до того, як постійний резидент (читай - іммігрант) матиме право подавати на громадянство, має пройти 4 роки, а не три, як раніше. Декому, це досить актуально, так як доведеться чекати ще рік додатково.

 З іншого боку, помітив це не тільки я, зараз процес розгляду заявки на громадянство і так проходить дуже довго. В середньому, мабуть, роки два. Зміни в законодавство обіцяють скоротити цей термін до менш ніж року. Таким чином, зайвий рік очікування компенсується швидкістю обробки.

В спогадах про літо

 Взагалі-то, я нічого особливо проти зими не маю. Особливо якщо зима сніжна і помірно холодна - це гарно і дає можливість для унікальних зимових розваг, як то лижне катання, ковзання, відпочинок в гарячій сауні і традиційне розпивання біленької. :)

 Проте, іноді, посеред зими, згадується про ті часи, коли не треба на себе натягувати сім одежин, а морозиво найкращий друг людини. А замість біленької гарно йде холодненьке і пінне.

 От так і сьогодні, я згадав про літо і вирішив викласти давно обіцяний звіт про те, як я ходив на meetup-зустрічі із спеціальною тематикою - виживання в диких умовах. 

Далі більше фоток...

Лижні розваги

 Поки погода балує нас справжніми морозами і, час від часу, свіжим сніжком, ми нарешті потрапили на канадські гірськолижні розваги. І навіть двічі.

 Лижне катання, як і всі інші зимові види активного відпочинку, тут люблять і місць, де можна покататися, більш ніж достатньо. В районі 150-200 кілометрів від Торонто можна нарахувати до десятка обладнаних гірок, різної степені складності і крутості. Один з найкращих, з тих про які я чув, - це Blue Mountains. Але туди їхати не менше двох годин, а тому ми собі облюбували містечко під назвою Snow Valley, що всього лише в годинці від нашого дому.

 Під катом деякі подробиці, фоточки і статистика (!) :)

Airport Rocket 192

 Для тих, хто летить кудись із торонтівського аеропорту - Пірсон, існує дуже зручний маршрут публічним транспортом. Треба просто доїхати на метро до кінцевої станції - Кіплінг, потім на "рокеті" - автобус №192. В нього на табло, окрім номера, так і написано - Airport Rocket. Я раніше не користувався - все якось доїзджав автомобілем, таксі, або друзі підвозили. А останнім часом кілька разів прокатався і дуже навіть задоволений.

 А ще, цей автобус відрізняється тим, що в ньому трошки подумали про специфіку маршруту і про зручність для людей. Частина автобуса перетворена на стелажі для чемоданів та іншого крупного багажу:

Торонтівське метро - subway

 Метро тут називають subway. Якщо комусь, за київською звичкою, сказати метро, то і не зрозуміють, швидше за все.

 Одна із цікавих особливостей тутешнього метро - передній вагон такий же, як і всі інші вагони, а тому можна пройти на самий передок і через скло дивитися прямо вперед, по ходу потяга. Досить цікаве видовище... :)

Тут я, тут...

 Більше місяця нічого не писав в блог, але я тут. Живий і здоровий... :)

Просто, в тому очікуванні дати Х, вирішив застосувати щось типу прискорювачу часу - знайшов собі чим зайняти час. В результаті, по понеділках я граю футбол, в вівторок і четвер - ходжу на уроки в столярну майстерню. Ну і роботи немало. Решти днів вистачає лише на ие, щоб абияк справлятися з господарством і іноді поспати. Осіння версія "іноді поспати" - це, для мене, в кожну вільну хвилинку прикорнути під шум дощу та завивання вітру. :)

 Незважаючи на те все, свербучка поділитися новинами все-таки пробилася до світла. Так що, скоро, відновлю біль-менш регулярні повідомлення з канаських ланів. 

I'll be back...