У випадку із Метеорою і Олімпом було відразу зрозуміло, що включити їх обох в одноденну поїздку - себе обманути. Усі відгуки туристів, які можна знайти в Інтернеті, наперебій стверджують - на Метеору треба виділити окремий день, а олімп взагалі не кожному шмаркачу по-силах.
З іншого боку, відпустка в нас була не безрозмірна і була сильна підозра, що поїхавши лише в Метеора і пропустивши Олімп, до останнього вже руки не дійдуть. Тому, план був скорегований в сторону економії часу - більш раннього виїзду і експрес сніданку на ходу.
Отак ми їхали до Каламбаки:
Так, для тих, хто чув про Метеора і намагається знайти їх на карті, спеціальний "меседж" - Метеора знаходиться біля містечка Каламбака. Мені, наприклад, не так-то просто було це знайти з першого заходу. Більше того, якщо їхати автомобілем з північно-східної сторони Греції, то обирайте трасу №90 до Гревени - це хороша і швидка дорога. Від гревени до Каламбаки дорога іде, в основному, схилами гір. Але в тому є особлива краса - місця мальовничі і дикі. В одному місці ми навіть акуратно оминали неспішну черепаху, що перетинала асфальтне полотно. А от одну чималеньку і надмірно швидконогу ящірку я, здається, оминути не зміг...
Той шлях, яким ми їхали назад - траса №75 через Ларису, Катеріні і далі на Салоніки - на порядок менш зручний і запруджений. Крім того, там понатикано стільки пунктів оплати за проїзд, що ми збилися з рахунку. Думаю, зупинялися перед шлагбаумом разів 5-6 і на кожному з нас збивали по пару євриків.
Але в нас була особлива справа - нам потрібно було на Олімп, а тому вибір дороги особливо не стояв.
Про Метеора і монастирі, побудовані на тих фантастичних скелях, кругом написано дуже багато. Від себе я можу лише додати, що видовище дійсно вражаюче і "маст сі" для тих, хто опинився у відносній близькості від тих місцин.
На деяких скелях помітні залишки будівель, які вижити не змогли. Раніше, в часи розквіту, тут розміщувалося 24 монастирі, а зараз лише 5 - зате і досі діючі.
На відміну від чоловічого монастиря, в жіночому відразу помітно тягу до прекрасного. :)
Таким чином, ми встигли відвідати лише 2 монастирі і одну скелю, вигідно розташовану для фотографій. Можна було піднатужитись і відвідати ще 1-2 монастирі, але ми таки трохи притомились, а попереду ще чекала дорога.
Саме той день видався дуже спекотним, ми трошки заблукали при проїзді Лариси, а тому було прийнято рішення зробити невеличку паузу - заскочити на один із чисельних пляжів, що їх ми минали. Спочатку ніяк не могли вибрати на який саме звернути, але коли перед нами виникла табличка "Skotina Beach" - вибір було зроблено. :)
Ех, як насправді чудово, що можна отак запросто звернути із траси, під'їхати до пляжу і скупнутися в справжньому морі. Ця зупинка нас пречудово освіжила, а порції морозива, придбані в місцевому магазинчику, ще й додали сил. Вже за півгодинки ми були біля підніжжя Олімпу.
Тут мене трошки чекав сюрприз. Бо Олімп - то не зовсім гора, а більше схоже на гірський масив. По ньому піднімаєшся увесь час вгору, а де вершина - не зрозуміло. Але раз вгору, значить повинна бути і вершина. :)
На схилах Олімпу організовано одноіменний державний заповідник. Баришня в будці, на в'їзді, записала, з якої країни ми приїхали і пояснила, що першу частину шляху (приблизно 14 кілометрів) можна здолати автомобілем, а далі тільки пішки. показала мапу.
Знов-таки, за браком часу, пішохідна частина нам зовсім не світила, але шосейною ми насолодилися вдосталь. Краєвиди - захоплюючі.
І фауна присутня:
Зрештою, добралися додому втомлені, але надзвичайно задоволені. Хоча, якщо б більш ретельно спланувати пригодницьку частину відпустки, то я би виділив окремо день і на Метеора і на Олімп, з обов'язковим підняттям на самісіньку вершину - це з тих історій, про які можна буде хвалитися перед внуками. А от мені доведеться прибріхувати... :)
Немає коментарів:
Дописати коментар