Відгукуючись на численні прохання, продовжую розповідь про нашу останню відпустку. Відразу все не очікуйте, але кожен крок важливий. :)
Отже, поки ми були в аеропорту, на мене напали індуси. Прикриваюсь брендом відомого банку, вони запропонували абсолютно безпрограшно крутнути якусь там їх рулеточку. По ходу справи виявилось, що рулеточка та - повний фуфел і служить лише для того, щоб підманити клієнта до годівнички. Далі вони почали настирливо втирати мені якісь суперумови по кредитній карті, яка особливо вигідна для мандрівників та в взагалі крута. Наталка взагалі дуже стійка до вуличних прилипал та і я віднікувався потрохи і ми майже відшвартувались від них, як тут підскочив індус (якийсь, видно, старший серед них) і якось так в точку ляпнув, що не розуміє чому ми відмовляємось від такої класної пропозиції, мол і картка класна і все ж безкоштовно, і буль-буль, і тю-тю... ну ви знаєте як вони можуть - прямо як циганчуки. А я візьми і подумай - а дійсно чому б не скористатись? І давай їх анкети заповнювати - хто я, звідки і як живу...
Ну нічого такого критичного не сталось, вони дійсно представники великого банку, але ж потім почили гризти думки - нафіга я повівся? Бо якщо так подумати, то ж взагалі ідеальний варіант людей обчистити. Перехопити їх в аеропорту, перед відпусткою, взнати де живуть, куди їдуть, чи надовго, а потім іди до них в хату майже вільно... Обкрадуть же, винесуть цінний крам і навіть вазони не поллють, паразити.
Ну то таке, відступ, але вам на замітку - будьте обережні.
Поки я над тим думав нас посадили в той аеробус і ми зробили кружок над Торонто:
Аеробус, до речі, хоча і виглядає з виду величезним, а всередині сидіння такі вузесенькі, що навіть нам було незручно. А як там мостились канадці поширеної північноамериканської комплекції - взагалі незрозуміло.
Летіли ми на незвично високій висоті - десь 12км і чи то тому, що за бортом було -62С, чи то в них була трошки несправна опалювальна система, але скоро в літаку стало так зимно, що пасажири почали спішно натягувати на себе радісно скинуті теплі речі. Найближче, що попалось під руки мені - Наташкина куртка:
В кожному сидінні був вбудований персональний моніторчик і можна було, окрім перегляду фільмів, подивитись досить детальну інформацію про стан польоту :
Ох і приємне ж відчуття, коли після холодного Торонто, ще більш холодного літака і 4-х годин тісноти Вас випускають на тепле повітря з приємним вітерцем. Повітря було не лише теплим, але й надзвичайно вологим, про що відразу стало ясно по тотально запотілому фотоапарату. Ми так хотіли сфоткатись в перші ж хвилини, а він все прів і прів. Ну отак і вийшло:
Аеропорт у них взагалі колоритний - крита соломою поверхня, де-не-де огорожена невисокими стінами.
Весь процес реєстрації і т.д. виглядає якось розгільдяйськи і несекьюрно. Зате досить швидко, що нас дуже радувало, бо хоч ми і прилетіли на острів досить пізно, але все ще сподівались прямо сьогодні дістатись до моря і намочити ноги. Найбільшою затримкою була видача багажу. Після першої виданої партії, на стрічці довго крутились 3-4 валізи, які ніхто не хотів забирати. Після 10 хвилин такої каруселі справа почала нагадувати аукціон і аеропортні службовці явно не збирались показувати нові лоти, поки не будуть придбані поточні. Пасажири ж, як покупці, явно підозрювали, що для розігріву їм викинули фуфловенький товар і головне дочекатись справжніх скарбів.
Ну, добре, на сьогодні достатньо. Наступного разу розкажу про готель і пляж.
А на кінець ще одна курортна фоточка. :)
Немає коментарів:
Дописати коментар