2011/11/08

Мовне міжнаціональне питання

 Багато всього говориться про те як важко з англійською і т.д. А що ж відбувається з рідними мовами тих, хто тут живе достатньо довгий час? Волею-неволею (willy-nilly - прикольне слово) більшість іммігрантів першого покоління кучкуються і спілкуються із своїми ж земляками - китайці з китайцями, індуси з індусами, українці з українцями та росіянами. Відповідно, в спілкуванні все-таки використовується рідна мова і прямо-таки видно з яким полегшенням людина переходить на свою мову, як розслабляються м'язи обличчя :)
 Ну, про друге покоління мови нема - діти аж бігом починають тріщати англійською, не відвадиш. Зустрічав, однак і таких, що вже самі народились тут, але, будучи батьками третього покоління, все ще завзято оберігають батьківську мову і культуру, а також пильно слідкують, щоб і їх діти не втратили тих знань.
  Проте, найбільше мене вражають ті, хто приїхавши в Канаду в зрілому віці і проживши тут 5-10 років вже не намагаються говорити "домашньою", а все більше англійською. В мене якраз є кілька чудових прикладів на цю тему. Один взагалі не заговорить російською, просто не причисляючи себе (цураючись?) вже до вихідної культури. Інший говорить в основному англійською, але його можна відносно легко підштовхнути до розмови російською. Третій же, навпаки, при першій же можливості переходить на соковиту, добряче приправлену нецензурними слівцями і хитрими оборотами.

  Що стосується мене, то я все ще надаю перевагу спілкуванню українською, або російською. Подивитись фільм - це розслабон, а подивитись фільм українською - прямо свято якесь :) Проте, як мені і передрікали, постійне оточення англійської на роботі потихеньку робить свою справу. Мозок починає перебудовуватись і певні стандартні фрази вже іноді вилітають, а потім вже я дивуюсь, як це я зумів таке сказати. Граматичних помилок при цьому не дуже менше стало, але також помічаю, що по мірі звільнення мозку, якому тепер не треба думати над простими речами, він починає потрохи витягувати звідкись нові слова і забуті правила. Все-одно цього недостатньо і в в мене в планах все-таки якось підійти до цього академічно.

11 коментарів:

faust сказав...

одне з основних проблем для мене це якраз мовна адаптація.. можливо тому і не ризикую подавати документи на еміграцію :)

NAZARIY сказав...
Автор видалив цей коментар.
NAZARIY сказав...

Я гадаю, що основна Ваша проблема полягає не в мовній адаптації, а у, власне, Вашому страху перед мовним бар'єром. Саме відчуття страху чогось або перед чимось і є основною причиною, яка змушує людей сидіти на, може і не дуже зручному, але вже добре нагрітому місці.
П.С.: Думка сформульована на основі моїх власних спостережень :)
Поправте мене, якщо я помиляюсь :)

Unknown сказав...

В цілому я згоден. Я для себе зробив такий висновок - якщо в якомусь підприємстві єдиний ризик - це підняти свою жопу і трохи перетрудитись, тоді треба цей "ризик" відкинути і діяти, використовувати можливість.

NAZARIY сказав...

В десятку!!!
Я нещодавно неодноразово був свідком саме цього процесу відривання від стільця того місця, де спина втрачає свою горду назву. Хто ризикнув - зараз не шкодують... а може шкодують, що раніше цього не зробили:)

Valeria сказав...

Есть замечательная цитата "Если ты хочешь иметь что-то, чего у тебя раньше не было, то ты должен делать то, что раньше не делал" ...ну или как-то так:)

Unknown сказав...

Ух ти! Класна цитата, реально!

Valeria сказав...

ага, я сама ее недавно вычитала..автор - Коко Шанель.

NAZARIY сказав...

Ступе, якщо не таємниця, то напишіть, будь ласка, чи потрапляли Ви в якісь нестандартні ситуації через якісь мовні помилки (граматичні помилки, вимова, невірне тлумачення або висловлювання)? :)

Unknown сказав...

Ну, няких дуже нестандартних ситуацій не було. Все-таки тут багато іммігрантів і на них зважають.
Але найстрашніший "мовний ворог", принаймні для мене, завжди стояв за торговою стійкою кафешок і забігайловок. Особливо, чомусь, якщо продавець індус. Я завжди старався зробити замовлення "малою кров'ю" просто тикнувши пальцем в вибраний заздалегідь пункт меню. Але ж та падлюка обов'язково має уточнити з якими саме інгрідієнтами я хочу "це". При цьому звучить кілька слів, які не означають для мене нічого і я впадав в ступор. Слабкі спроби повідомити, що мені все-одно, не допомагали. Коротше, щоразу бував у мене крупний конфуз.
Зараз-то я вже навчився із посмішкою, чуть що, відповідати, що я дупля не ловлю, що означають ті слова і вже та зараза мусить мучитись намагаючись пояснити мені з чого воно робиться :)

NAZARIY сказав...

Ох же ж ті індуси...!!! Понаїхали!!!