Я зараз приймав участь в триденному тренінгу під
назвою "Бут Кемп" - це такий не дуже типовий для українця
процес, який організовується двічі на рік для всіх новонайнятих робітників і
присвячений більш активному і тісному входженню в колектив, розумінню духу
компанії і т.д. Звичайно, було би неправдою сказати, що це у всіх канадських
компаніях тут проводиться, але в цілому це близько їх північноамериканському
духу. Також, приїхало чоловік 20 з наших штатівських офісів - це також
внесло свої поправки в клімат.
Мені ж дуже незвично і важко. По-перше це цілий
день якихось лекцій, документів, фактів і малозрозумілих жартів. Звичайно ж
ніякої знижки на моє іммігрантське знання мови ніхто не робив, а тому все
залежало від загального типажу кожного з лекторів. Скажу чесно, деяких я
взагалі не розумів на 50%, особливо тих, що намагались бути оригінальними і час
від часу примушували реготати всю аудиторію.
Хочу поділитись деякими речами, які мені запам'ятались
під час цього тренінгу.
По-перше, особливості місцевих мітингів (по
нашому - нарада, по ненашому - совєщаніє) - всі собі спокійненько щось жруть
прямо підчас лекції. Це не тільки не проблема, а навіть, таке враження, що
навіть спонукається - викладаються фрукти і всякі солодощі. Лекторів факт
чавкаючої аудиторії не хвилює зовсім, я ще дивуюсь що лектори самі щось не
закусували, а лише попивали водичку/колу. Один чувак сидів поряд і хрумав
чіпсами, при цьому голосно шелестів пакетом - так і хотілось потиличника дати.
Друге, чого їх вчать з дитинства - активно
приймати участь в навчальному процесі. Питання, жарти і зауваження так і
сипляться із залу. Зовсім не схоже на те, як поводяться люди в нас, професор в
класі - має бути гробова тиша. :)
Третя відмінність взагалі дивна... В перший день було
оголошено, що компанія орендує кафешку недалеко від офісу, запрошуються всі, не
тільки учасники тренінгу, а весь офіс, напої і «закусь» за рахунок контори.
Ніхто особливо в кафешку не ломанувся, навіть навпаки, більшість відмазалось.
Я-то пішов, мені ж треба англійську підтягувати ;)
Про самих людей. Все-таки вони інакші. Навіть
на основі описаних вище відмінностей, це не просто відмінності - в нас просто
різні фундаменти. І мерикоси ще більш інші ніж канадоси. Вони помітно менш
толерантні і помітно більш пихаті і самовпевнені. Стосовно толерантності я
якраз останнім часом із кількох джерел одночасно зустрічаю позицію, що в
Штатах, на відміну від Канади, ніхто особливо не сприяє збереженню культурної
самобутності - приїхав, знімай чалму, впрягайся в економіку. США, в цьому
плані, називають плавильнею. Канада ж, як заповідник.
Інша штука, яку я неодноразово чув останнім часом
- в Штатах значно більше і важче працюють. Тобто так,- грошей можна заробити
більше, податки менші, але пахати доводиться на совість, а Канада, порівняно із
Штатами - розслабон. Кажуть що це відчувається кругом, навіть в тому, як вас
обслуговують в кафе.
Крім лекцій, були в нас на тренінгу і всякі
активності. Перший конкурс - листок з загальними питаннями на ерудицію... Я був
в шоці. Ок, я не самий ерудит, не запам'ятовую нічого зайвого та і багато
потрібного забуваю, тому нічого особливого від себе і не очікував, але вони
майже легко відповідають на запитання - в якій країні говорять мадярською
мовою, яка зміюка найдовша в світі, яка грецька буква приймає участь в
розрахунку довжини кола, в якій країні знаходиться найвищий у світі водоспад,
кого завалив Алі Мухаммед в 1982році, з чого готується якесь там екзотичне
блюдо і т.д. Хто там що казав про тупих америкосів???
Мені вдалося трошки виділитись лише в іншому
конкурсі, де команді давався ящик із випадковим набором всякого дрібного
барахла (канцелярські скріпки, мочалка, пінопластові кульки, відерце, скотч і
т.д.) і з того всього треба було зробити якийсь осмислений продукт, якось назвати
його і показати як він працює. Не знаю як в кого, але саме такого складу ящик з
іграшками в мене був в дитинстві - поки вони стояли і чухали бороди, мої руки
вже неосмислено спорудили якусь замисловату конструкцію, яка, в принципі і
стала робочим прототипом гри для дітей, яку ми успішно представили. :)
А, ще було якесь хитре тестування по типу характеру
- тест Майєрса-Бріггса. В тому тесті особистість описується 4-ма складовими і,
таким чином всі люди діляться на кілька типів. По результатах тестування всі 45
чоловік були розбиті на групи з однаковими типами особистості для того,
щоб виконати одне і те ж саме завдання - намалювати спільно кімнату в якій
хотів би жити. В деяких групах було по 5-6 чоловік, в деяких по 2-3. Вгадайте
хто опинився в групі сам?! Я ж кажу - вони інші :) Зате мені ніхто не заважав
малювати що хочу :)
А загалом я зробив висновок, що сидіти на лекціях і слухати-конспектувати я вже не хочу ні за які бублики. Мене за ці три дні сильно тягнуло до роботи і неробство було зовсім не в радість.
5 коментарів:
Мены навіть стало цікаво що то за тест - получився логіко інтуітивний інтраверт...чи екстраверт - вже забув )) все рівно набір слів якийсь ))
А що, мені сподобалось, шкода що в нас такого, як правило, немає..
to Andey: ага, в мене там вийшла комбінація кажись INFJ, що значить що я інтроверт, якому хочеться все навколо критикувати і міняти :)
Так, ти все це дуже чудово описав, особливо про американцiв, якi не паряться пожувати щось пiд час нарад. В нас тут навiть э особливий тип нарад - Brown Bag, тобто "торбинка з перекусоном", якi проводяться пiд час обiдньоi перерви i де категорично забороняэться знаходитись без iжi.
З iнших моiх спостережень, не вважаэться образливим: покласти ноги на стiл пiд час розмови; широко i щиро позiхати на весь рот коли тобi щось говорять, i т.п.
Причому це я помiчав i серед канадцiв також.
Ага, в нас теж бувають такі мітінги з включеним в них ланчем за рахунок контори... Правда нормальним обідом то не назвеш... тьху - бутерброди якісь і єдиний доступний їм салат - крупно нарізані якісь лопухи...
Дописати коментар